Чорна субота. 43 роки тому у небі над Дніпропетровщиною сталася наймасштабніша в СРСР авіакатастрофа

43 роки тому, 11 серпня 1979 року, у небі над Дніпропетровщиною сталася наймасштабніша в СРСР за кількістю жертв авіакатастрофа за участю літаків Ту-134. На висоті 8400 метрів зіткнулися два пасажирських лайнери. Уламки літаків впали в околицях тоді ще Дніпродзержинська (Кам'янського) біля села Курилівка. У катастрофі загинуло 178 осіб, у тому числі 36 дітей та 17 членів узбекської футбольної команди "Пахтакор", яка летіла в Мінськ на матч з місцевим "Динамо", повідомляє Gorsovet.

Один з потрапивших у авіакатастрофу літаків, Ту-134А борт №65816, належав Кишинівського авіазагону. Він виконував рейс 7628 сполученням Челябінськ - Вороніж - Кишинів. О 12.54 він вилетів з аеропорту Воронежа і після набору висоти зайняв ешелон 8400 метрів. На його борту перебували 88 пасажирів: 64 дорослих та 24 дитини.

Другий - Ту-134А борт №65735 належав Мінському авіазагону та здійснював рейс 7880 сполученням Ташкент - Гур'єв - Донецьк - Мінськ. О 13:11 рейс 7880 вилетів з аеропорту Донецька і після набору висоти зайняв ешелон 5700 метрів. На його борту перебувало 77 пасажирів: 12 дітей та 65 дорослих, у тому числі команда ташкентського "Пахтакора".

Хроніка катастрофи

У день катастрофи у Харківському радарному центрі єдиної системи управлінням повітряним рухом, який здійснював проведення цих бортів у зоні своєї відповідальності, в ранкову зміну заступила бригада авіадиспетчерів, начальником якої був Сергій Сергєєв.

Так сталося, що на найважчий Південно-Західний сектор він поставив малодосвідченого диспетчера 3-го класу, фактично ще стажера, 20-річного Миколу Жуковського. Контролювати його роботу доручили диспетчеру 1-го класу 28-річному Володимиру Сумському, незважаючи на те, що, за інструкцією, слідкувати за малодосвідченим диспетчером мав сам начальник зміни.

Стажер неправильно ідентифікував белоруський літак на радарі, внаслідок цього два пасажирські лайнери опинились на однаковій висоті у 8400 метрів.

Диспетчер Сумський, який був поставлений у Жуковського наставником, пізно помітив на екрані дві позначки, що швидко зближувалися на через помилку стажера.  Наставник усвідомив катастрофічність ситуації і спробував виправити її. Він прийняв рішення перевести Іл-62 на ешелон 9600 метрів, а білоруський Ту-134 - на ешелон 9000, що звільнився. Але вже було занадто пізно. Екипажи літаків, що опинились на однаковій висоті у хмарах не могли бачити один одного.

О 13:35:38 (один літак на знаходився в дорозі 40 хвилин, а другий - 24 хвилини) з екранів зненацька послідовно зникли позначки обох лайнерів. Стажер Жуковський спробував зв'язатися з ними, але екіпажи вже не відповідали. Зіткнення літаків було жахливим. 

Частина людей загинули у повітрі

За результатами розслідування встановлено, що білоруський Ту-134 під кутом 95 градусів врізався у молдавський борт. Кінцем правої площини крила він розрубав у молдавського Ту-134 верхню частину кабіни і початок салону. Стверджується, що у цей момент загинули усі, хто там знаходився у цій частині літака.

У білоруського борту відірвало частину крила, уламки якого полетіли в його ж правий двигун. Молдовський літак від удару розвернуло праворуч, а білоруський - ліворуч, після чого авіалайнери зіткнулися хвостами. При при цьому молдавський лівим двигуном зніс білоруському кіль, а йому самому відірвало всю праву площину крила.

Молдавський борт одразу розвалився у повітрі на кілька частин. Пілоти білоруського борту намагалися вирівняти літак і здійснити аварійну посадку, але на висоті близько 4300 метрів лайнер втратив керування і, перейшовши у круте піке, врізався в землю. 

Хто винен

Усю провину за масштабну авиакатастрофу поклали на диспетчерів. Миколу Жуковського та Володимира Сумського було засуджено на 15 років позбавлення волі кожного, а Сергія Сергєєва - звільнено без урахування вислуги років.

Микола Жуковський із колонії так і не вийшов. За відкритими даними, в ув'язнені, він скоїв самогубство. Диспетчер Володимир Сумський відсидів 6,5 років і був випущений на волю за добру поведінку.

2004 року Володимир Сумський розповів в інтерв'ю, що тоді кожен з диспетчерів на зв'язку мав 12 літаків. Це при тому, що, за розрахунками фахівців Академії цивільної авіації, яка займалася вивченням трагедії у набі над Кам'янським, максимальна межа навіть для тогочасної автоматики могла бути не більше 10-11 бортів. За словами Сумського, після зіткнення 1979 року у Харківському центрі провели велику реорганізацію диспетчерського складу та робочих місць. А до катастрофи в умови роботи диспетчерів ніхто не вникав.

Також Сумській заявив, що згоден із вироком суду, але вважає, що вина є й на інших, починаючи від старшого диспетчера.

До чого тут Брежнєв

З цією катастрофою пов'язані чутки про урядовий рейс, для якого у той день нібито тримали відкритим один із трьох повітряних коридорів, а на маневри решті літаків залишалося лише два ешелони. Подейкують, що 11 серпня 1979 року до відпочиваючого у Криму генсека ЦК КПРС Леоніда Брежнєва (до речі, Кам'янське - це його рідне місто) збирався летіти його друг і "права рука" Костянтин Черненко.

Проте є інформація, що урядовий рейс, який виконував літак Іл-62, зону Харківського УВС пролетів ще о 12:00, тобто за півтори години до катастрофи. Таким чином, того дня обстановка в Південно-Західному секторі Харківського радарного центру була цілком звичайною, хоча небо було затягнуте хмарами висотою до 9000 метрів.

Трагедію замовчували

Трагедія сталася в суботу, але лише у вівторок у білоруських і молдавських республіканських газетах з'явилися однакові співчуття, а в ташкентському повідомленні був рядок про те, що серед загиблих - "низка членів футбольної команди" Пахтакор".

У центральних ЗМІ відмовчувалися тиждень, і тільки 18 серпня "Радянський спорт" помістив замітку ТАРС про похорон, що відбувся в Ташкенті.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, що 53 роки тому під Дніпром одночасно загинули 55 людей.