Екранізація літературної класики: українське кіно 90-х у Дніпрі
Перша половина 90-х років, як і початок нової ери у житті країни, так само була складною і для українського кіно. Кіногалузь у ці роки переживає занепад. Вітчизняні фільми не окупаються, бо їх просто не купують не кіноринках так, як зарубіжні. Українське кіно отримало свободу, але не підтримку з боку держави. Виробники вчаться шукати спонсорів і борються за життя на новому кіноринку, пише «Наше місто».
«З кіно почалися проблеми в Україні і просто поступово перестали знімати і на 92 рік – це були поодинокі картини, які ще якось, скажімо так, тяглися зйомки», – каже Валентин Тарасов, телережисер, актор, письменник, драматург.
В картинках українського виробництва з’являється акцент на українську історію, ментальність і побут. В 1993 році на екрани виходить перша частина фільму-ділогії режисера Володимира Городька, знята кінооб’єднанням «Консорціум Козак». Це екранізація однойменної повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».
На одну з головних ролей, сина старого Кайдаша, Лавріна запрошують молодого актора Валентина Тарасова, який після закінчення Київського Театрального інституту, є актором Дніпропетровського театру ім.Горького і одночасно працює на місцевому телебаченні.
Валентин Тарасов розповідає: «Я опинився в фільмі з такими акторами, як Богдан Ступка. Він грав мого батька, з яким я по життю звертався до нього «батько», він казав синку. І Брондуков навіть уже в другій частині, це його остання роль була, він уже хворів».
Фільм знімали в багатьох місцинах – на Житормирщині, Полтавщині, Київщині.
«Знімали дуже в сурових умовах,тому що це вже 90-ті , все валиться. Поїхали в експедицію, де замерзали всі – і народні і початківці, но нічого, якось мирилися із такими суворими умовами», – пригадує він.
Валентин розповідає, що після Києва у Дніпрі також відбувся прем’єрний показ.
«Мене запросили в якості головного героя картини представляти перед сеансом цю картину, а це було для школярів, бо це шкільна програма. Це було десь цілий тиждень, сеанси за сеансом, і я розповідав про все, чим цікавилися. Це теж була така подія. Кожна українська сім’я – це Кайдашева сім’я. Ну проблеми один в один, вони повторюються. заємини, ментальність, її нікуди не діти, вони є і вона буде і її не прибереш. Ну от такі ми, Кайдаші», – розповів він.
За матеріалами Наше Місто.