Коли Миколаїв може вийти з “червоної” зони: Сєнкевич вказав на прогалини центральної влади у боротьбі з COVID-19

Мер Миколаєва та співзасновник партії «Пропозиція» Олександр Сєнкевич розповів про те, коли місто може вийти з “червоної” зони, вказав на прогалини центральної влади у боротьбі з COVID-19, а також про своє ставлення до місцевих референдумів, земельної децентралізації та проекту нової системи територіальної влади, повідомляє сайт "Пропозиція".

Миколаївщина – один з 13 регіонів «червоної» зони. Яка сьогодні у місті ситуація із захворюваністю на СOVID-19?

Станом на ранок понеділка, 12 квітня, в Миколаєві зафіксований 121 випадок захворюваності на коронавірус. В лікарнях перебувають 672 хворих. Ми організували 1010 ліжок для таких пацієнтів в 4 міських медзакладах і пологовому будинку. Нині завантаженість становить 67%. Але ще 164 особи мають підозру, тому ситуація може змінитися будь-якої миті. Говорити ж про вихід з «червоної» зони зарано. Втім все вирішуватиме державна комісія ТЕБ і НС. Поки ж в місті з 3 квітня діють додаткові карантинні обмеження.
Що скажете про співпрацю держави та органів місцевого самоврядування в питанні подолання наслідків пандемії?

Рік тому ми розпочали боротьбу з невідомою досі хворобою. Досвід одночасно здобувала вся країна – і державні органи влади, і місцеве самоврядування – всі ми налагоджували механізм спільних дій. Хоча мені здається, держава могла би більш відповідально поставитися до своєї роботи в цьому напрямку. І в плані організації системи підтримки людей, і щодо організації надання медичної допомоги, і тієї ж таки вакцинації.

Наприклад, протокол лікування від COVID-19 протягом року мінявся неодноразово. Я розумію, що ми в пошуках дієвих алгоритмів. Втім від цього страждають в першу чергу звичайні люди. Адже йдеться про забезпечення лікарень. Можливо, на час пандемії варто було б призупинити реформування галузі по деяких напрямках і діяти так, аби оперативно реагувати на виклики сьогодення. Насамперед в частині забезпечення лікарень всім необхідним.

Тут можна пригадати невикористані кошти антиковідного фонду, практично провалену кампанію з вакцинації, недосконалу і мляву інформаційну кампанію. Сподіваюся тільки на те, що прожитий протягом року досвід все-таки дасть розуміння, як нам правильно діяти, як облаштовувати наше життя надалі. Адже маємо визнати: цим локдауном боротьба з коронавірусом не обмежиться.

 
Яким чином організована допомога бізнесу під час пандемії? Знаю, що на місцевому рівні ви маєте пропозицію щодо пом’якшення орендної плати для підприємців миколаївських ринків…

На жаль, тут ані органи місцевого самоврядування, ані тим більше державна влада не можуть поставити собі високу оцінку. На рівні держави досі немає механізму реальної підтримки бізнесу під час пандемії. Тільки 30 березня було прийнято закон про надання допомоги застрахованим особам на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Тобто, ще попереду прийняття нормативно-правових актів, які необхідні для реалізації закону. А для бізнесу кожен день на рахунку.

Ми ще практично на початку пандемії вжили певних дій, аби підтримати миколаївський бізнес так, як можемо, нашими інструментами. Це акція «Зроблено в  Миколаєві» – йдеться про регулярні зустрічі представників міської влади з людьми бізнесу, спілкування, яке допомагає знайти спільні рішення. Ми пробуємо налагодити такий діалог, який давав би хоча б невеликий, але результат. Міська влада підписувала звернення до органів державної влади щодо підтримки підприємців.

Тобто намагаємося використовувати всі можливі інструменти, аби допомогти тим, хто наповнює міську казну, створює робочі місця, відповідально ставиться до життя громади. 8 квітня я провів зустріч із керівниками ринків Миколаєва.  Ми обговорили пом’якшення орендної плати для підприємців. На місцевому рівні у нас є можливість надавати бізнесу цільову допомогу. За моїм дорученням фахівці мерії розробляють відповідну програму.

Згідно з процедурою, її мають затвердити депутати міської ради. Запропонований механізм підтримки – це шанс реально допомогти малим і середнім підприємцям пережити цей час, мінімізувати збитки та зберегти робочі місця.

 
Близько місця тому президент доручив розробити муніципальний кодекс. Чому для органів місцевого самоврядування він наскільки необхідний? Адже це чине ключова вимога партії «Пропозиція», яку нарешті почула влада.

Було анонсовано, що над розробкою Муніципального кодексу почне працювати Конгрес місцевих та регіональних влад. Кінцевий результат мав би залежати від того, наскільки якісною буде ця робота. Але поки що ми не бачимо ані Конгресу, ані роботи над кодексом. Я особисто вважаю, що реформа децентралізації була і є однією з кращих реформ нашої країни. І якраз Муніципальний кодекс може стати наступною ланкою в її розвитку. Сьогодні місцеві влади отримали нові можливості, чимало можливостей. Варто закріпити їх в такому кодексі. Варто залишити на розсуд місцевих громад ті питання, шляхи розв’язання яких зі столиці не видно. Я давно говорю про необхідність створення муніципальної поліції. Тоді у нас суттєво поменшає вандалів, не будуть з такою періодичністю розбивати зупинки громадського транспорту, трощити пам’ятники чи артоб’єкти. Я давно говорю про необхідність самотужки, на місцевому рівні адмініструвати місцеві податки. А центральна влада намагається не те що передати нам ці повноваження, а і навпаки, частково відібрати податки на користь Києва. Створення повноцінного земельного кадастру, інституту третейських суддів, здійснення екологічного контролю. Важливо в цьому Муніципальному кодексі мати чітко прописані правила. Чітко розподілені  повноваження. Чітко визначену відповідальність. Все це прописано в передвиборчій програмі партії «Пропозиція», співзасновником якої я є. Якщо ми реалізуємо цей пункт – отримаємо результат. Тоді, можливо, і бажаючих стати представником місцевої влади буде менше, ніж зараз. Бо це вже буде більше про відповідальність, ніж про розподіл грошей.

Як Ви ставитесь до реформування територіальної організації виконавчої влади, яка прописана в законопроєкті №4298. Йдеться про створення системи префектурного типу.

Інколи складається враження, що центральна влада однією рукою надає повноваження і можливості, а іншою відбирає. Так і в цьому випадку. Я впевнений, що це певний інструмент, за допомогою якого влада отримує можливість впливати на місцеве самоврядування. Так, заблокувавши певні фінансові рішення, можна спробувати впливати на муніципалітети, зробити його слухнянішим. Та якщо ви вже вирішили дати повноваження місцевим органам влади, то ж дайте їх! Створіть за допомогою того ж самого Муніципального кодексу інструменти відповідальності, щоб мати можливість призупиняти ті рішення та дії місцевої влади, які виходять за межі її компетенції. Але не тисніть! Втім центральна влади, видно, ще поки не готова випустити зі своїх рук можливість серйозно впливати на місцеве самоврядування.

 
Президент через два з половиною місяці після ухвалення нарешті підписав закон «Про всеукраїнський референдум». Водночас тепер на порядку денному – законопроект про місцеві референдуми. В програмі партії «Пропозиція» є цілий розділ, який присвячений місцевим референдумам… Отже, влада нарешті почула регіони?

Наша пропозиція перед виборами полягала в тому, щоб на місцевий референдум виносити питання планів і програм розвитку громади, інфраструктурних проектів, відчуження муніципальної власності, об’єднання громад, локальної культури, історії та політики пам’яті, що не суперечить законодавству України. Втім центральна влада пішла далі і пропонує на місцевому референдумі оголошувати недовіру міському голові і місцевій раді. Але ж ви розумієте, що будь-якому міському голові, міській раді потрібен час. Тільки час може показати, на що здатні ці люди. А завдяки такому референдуму можна нескінченно змінювати ситуацію на чиюсь користь. І роботи не буде.

10% виборців – такою має бути кількість підписів для того, щоб розпочати процедуру організації референдуму. Цього достатньо?

10 відсотків – мало, звичайно. Це та кількість підписів, яку здатна зібрати будь-яка опозиційна сила з матеріальним ресурсом. На мій погляд, це дає можливість маніпулювати думкою громади. Тим більше, ви самі знаєте, наскільки пасивними бувають наші виборці (а референдум – це не про всіх членів громади, а тільки тих, хто має право голосу). Активність – не найсильніша риса українця. Відтак зовсім невеличка частина містян отримує можливість вирішувати за всіх.

 
Поговоримо про земельну децентралізацію. Верховна Рада цього тижня продовжить розгляд законопроекту №2194, який передбачає передачу контролю над землею в межах громади під її повний контроль. Поділяєте ці норми?

Я поділяю філософію цього законопроекту. Бо він, знову ж таки, перебуває у загальному фарватері програмних принципів партії «Пропозиція». Втім на практиці законопроект №2194 дає нам «красиву» картинку, під якою поки немає реальних рішень і інструментів. Варто звернути увагу лише на те, що в Україні досі немає реєстру землі. Ми не знаємо точно, які ділянки для чого можна використовувати, хто і як їх обробляє, у кого вони в оренді або власності, тощо.

Тобто питань більше, ніж відповідей. Я вважаю, що є ризик того, що знову під виглядом наступної реформи, начебто відкриття ринку землі, створення прозорості ситуація буде використана на користь вузького кола зацікавлених в цьому людей. Таку реформу необхідно готувати більш обережно, детально та зважено. А не так, як у нас це інколи робиться: процес розпочато, а ось що потім робити – хто знає…