Не по-батькові, а по-матері: як дніпряни можуть змінити ім’я та прізвище

Нещодавно українське суспільство сколихнула новина: 16-річна дівчина з Києва змінила не тільки своє ім’я, а й по-батькові. Тепер її звуть Литвиненко Станіслава Лесівна. Вона вирішила замінити патронім (по- батькові) на матронім (по-матері), передає “Наше місто“.

Була Миколаївною, стала Лесівною
Дівчина змінила прізвище свого біологічного батька на прізвище чоловіка, який її виховав. А імʼя обрала те, яким її хотіла назвати матір при народжені – Станіслава. Про зміну своїх ініціалів школярка замислилася три роки тому, коли перейшла до нової школи. Тоді вона була Анастасією Миколаївною. За два роки до офіційної зміни імені дівчина почала називати себе Стасею. А коли їй виповнилось шістнадцять, почала збирати необхідні для процедури документи. Зміна ініціалів зайняла чотири місяці.

 

— Анастасією мене назвав біологічний батько, — зазначає Станіслава Литвиненко. – Але мене мало що з ним пов’язує. Крім цього, найбільша не любов до цього імені в мене через його розповсюдженість. Тож я взяла прізвище чоловіка, який мене виховав. І дуже хотіла, аби в імені було щось від матері, бо це дуже важлива людина в моєму житті. Я вирішила, що хочу бути Лесівною.

 

З 2021 року в Україні діє закон, який дозволяє у 16 років змінювати прізвище, ім’я та по-батькові. Тож у Насті-Стасі не виникло жодних проблем у РАЦСі з цією справою. А її мама, коли побачила згодом паспорт доньки, не змогла стримати сліз від щастя. Вона впевнена, що обов’язкове по-батькові – то є радянщина, якої нам, сучасним українцям, варто позбутись. До речі, Леся Литвиненко є засновницею «Всеосвіти» — платформи, що допомагає вчителям професійно зростати та підвищувати педагогічну майстерність. Так ось, там вже можна реєструватись, вказуючи не тільки по-батькові, а й по- матері.

 

— Наше виховання вплинуло на вибір доньки носити моє ім’я по- батькові, демонструючи глибоку повагу саме до матері, — впевнена Леся Литвиненко. — Жінка для своєї дитини робить все, вона ладна вмерти за своє дитя і буквально вмирає при пологах. Чому в результаті так часто дитина носить ім’я, яке їй дав батько, його прізвище та по-батькові? То виходить, що жінка досі є “жертовною”. Я стала для своєї дитини прикладом щасливої та сильної жінки. Я ніби незалежна, але я хочу залежати від свого чоловіка, я хочу аби він головував у нашій родині. Мені безмежно пощастило, коли я робила свій вибір вдруге і обрала такого інтелектуального сильного партнера. Для моєї доньки — це взірець справжньої родини, коли стосунки щирі і чоловік поважає та підтримує дружину на найвищому рівні. Саме тому мій чоловік підтримав бажання Стасі обрати нові ПІБ. Я була проти, а він підтримав її.
Матроніми – наша давня традиція
Матронім – це ім’я, прізвище чи псевдонім людини, утворений від імені матері, бабусі чи когось із предків по материнській лінії. Саме матронім замість патроніму вирішила використати Станіслава Литвиненко.

 

Загалом, нічого надзвичайного в цьому немає, — зазначає літературна редакторка Ольга Васильєва. — В українській мові багато матронімічних прізвищ, більшість із яких має суфікси -ин (Лесин — син Лесі, Ващишин — син Васьки (Василини) тощо) та -ич (Оленич — син Олени, Мотрич — син Мотрі тощо). Є й з іншими суфіксами: Мотрій (син Мотрі), Палагнюк (син Палажки), Гапко (син Гапки) тощо. Якщо жінка виховувала дитину сама, використання матронімів справедливе та закономірне. Або якщо вона не знає, хто батько, чому повинна вигадувати якесь імʼя по-батькові, якщо може дати своє імʼя по-матері? Це навіть не фемінізм, а здоровий глузд.
Матроніми є в різних мовах:

у їдиші: Рохлін — син Rokhl (Рахілі), Фрумін — син Фруми;
у нідерландській: Лютен (Luiten — від Лютгарти), Розен (Roosen — від Розмарі);
у ісландській: Гельгуссон (син Гельги), Гельгудоуттір (донька Гельги);
у сербській і хорватській: Мандич (Mandić), Мандушич (Mandušić) — від Мандалени;
у словенській: Марушич (Marušič) — нащадок Марії.
До речі, матронімічні прізвища, що походять від імені Марія, є і в португальській мові — Марінш (Marins), у грецькій — Маріс (Maris) та інших. А в українській це цілий квітник прізвищ:

Марієнко, Марійчук, Марійчак;
Марічко, Марійко, Марійчик, Марійченко;
Марусенко, Марусин, Марусич, Марусик, Марусяк;
Марушко, Марущенко, Марущак;
Марунин, Марунич, Маруненко, Марунченко, Маруняк, Марунчак.
Тепер зʼявляться і Маріївни з Марійовичами та Оксанівни з Оксановичами, і це чудово! Українці й українки з 2021 року мають право змінювати в паспорті своє ім’я по-батькові на будь-яке. Краще пізно, ніж ніколи. Ми демократична країна, чи не так?

Вірний вчинок чи психологічна травма?
Думки користувачів соціальних мереж з приводу того, чи вірно вчинила Настя-Стася, розділились. Багато хто підтримує такий вчинок. Але є й ті, хто має іншу позицію.

— Це вчинок дуже сміливої дівчинки, я поважаю його, — пише Альона Воробйова. — Якщо батько ухвалив це рішення, то йому велика честь. А мама тепер відома зірка. Я ношу не своє ім’я і дуже хочу його змінити. Вчинок Стасі ще більше упевнив мене в цьому!
— Мене на минулій роботі діти називали і Патронівна, і Пітонівна, — згадує Світлана Притула. — Я Петрівна. А була би Людмилівна, то називали б Милівна. Це, звісно, краще. Слухайте, но це прикольно! Чому можна назвати дитину Патриція чи Люція, а по матері не можна?
— Там ціла травма, — вважає Silvia Myl . — Психологічна як мінімум, з дитинства прищеплена, скоріше за все ненависть до чоловіків взагалі, ну а до батька то точно.
— Якщо батько не бере жодної участі у вихованні, то вибір дитини є абсолютно обґрунтованим, — впевнена Яна Касян. — Батько не той, хто зробив, а той, хто виростив. Мати ж робить для дитини надзвичайно багато, то чому має бути обов’язково по-батькові, а не по-матері?
— Я в років 12 хотіла стати Світланівною, — пише Оксана Осмаловська. — На мене дивилися, як на ідіотку, коли я це озвучувала. Досі вважаю це слушною думкою. Ваша донька — молодець.
— Її власний вибір, на жаль, неправильний, — каже про Настю-Стасю Вікторія Корявцева. — Не мудра її мати, на жаль, не наставила дівчину на вірний і правильний шлях. Погано, що ця дитина буде йти по життю таким хибним шляхом, який і приведе її, на жаль, в нікуди.
— Я в шоці від чоловіків! – дивується Станіслава Кіріченко. — Як хочете, щоб дитина хотіла носити ваше по-батькові, то зробіть щось для цього. Виховуйте, беріть участь в житті, будьте прикладом. А то багато хто хоче і рибку з’їсти, і ноги не замочити. І прізвище, щоб ваше було, і по- батькові і не робити нічого. Я своє по-батькові не хочу міняти, мій батько чудовий, а от дитина почула про цей прецедент і така – хммммм…
Як змінити ім’я, прізвище або по-батькові
Для того, щоб змінити ім’я або прізвище, необхідно подати заявку на порталі iGov.org.ua або звернутися ДРАЦС. При чому під час воєнного стану це може бути будь який ДРАЦС, необов’язково за вашим місцем проживання.

 

Для того, щоб змінити ім’я, прізвище та по-батькові, треба, по-перше, бути громадянином України, – зазначає Валерія Сагайдак, начальниця Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі. – Звертайтесь до будь-якого працюючого відділу ДРАЦСу. Треба надати свідоцтво про народження, паспорт. Якщо у вас ID-картка, знадобиться витяг з місця реєстрації. Якщо ви у шлюбі – візьміть свідоцтво про шлюб, якщо він був розірваний – свідоцтво про розірвання. З 14 до 16 років ця процедура відбувається за згодою батьків дитини. Повернути своє дошлюбне прізвище чоловік або жінка можуть за дорученням. А у всіх інших випадках звертатись треба тільки особисто.
До заяви також додаються:

свідоцтва про народження дітей (якщо ви маєте неповнолітніх дітей);
свідоцтва про зміну вашого імені, імені батька чи матері, якщо вони були раніше змінені;
ваша фотокартка;
квитанція про сплату державного мита.
Щоб підтвердити достовірність поданих вами документів, відділ ДРАЦСу додає до них копії відповідних актових записів цивільного стану або витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. При необхідності направляє запити в архіви інших відділів ДРАЦС.

Також РАЦС направляє запит до органів внутрішніх справ за вашим місцем проживання. На основі отриманих даних ДРАЦС протягом трьох місяців готує висновок про дозвіл змінити ім’я або відмову і направляє його вам. В окремих випадках термін розгляду вашої заяви може бути подовжений ще на три місяці.

На яких підставах вам можуть відмовити в заміні імені або прізвища:

кримінальне провадження щодо вас або ваше перебування під адміністративним наглядом;
наявність у вас судимості, яку не погашено або не знято в установленому законом порядку;
офіційне звернення правоохоронних органів іноземних держав про оголошення вас у розшук;
надання вами неправдивих відомостей про себе.
Після отримання дозволу вам протягом трьох місяців необхідно звернутися в ДРАЦС для складання актового запису про зміну імені або прізвища. Якщо ви цього не зробите без поважних причин, дозвіл втратить силу. При державній реєстрації зміни імені або прізвища вам видається свідоцтво про зміну імені. З цього моменту вам необхідно отримати нову довідку про присвоєння ІПН та внести всі необхідні зміни в документи: договори, заповіти, банківські відомості. Також вам необхідно протягом місяця змінити закордонний паспорт.

Для того, щоб змінити ім’я або прізвище дитини, необхідно подати заяву в ДРАЦС за місцем проживання дитини. Якщо дитині вже виповнилося 14 років, вона самостійно подає заяву, якщо ні — заяву подають батьки. До заяви додаються:

заява про згоду батьків або опікуна на зміну прізвища або імені дитини (подається ними особисто, якщо дитині менше 16 років);
свідоцтво про народження дитини;
довідка з місця проживання дитини.
Коли обоє батьків змінюють прізвище, прізвище дитини також змінюється, при цьому, якщо дитині вже виповнилося 7 років, необхідна її згода на це.

Чия згода необхідна для зміни імені або прізвища в залежності від віку дитини?
Вік дитини: від 0 до 7 років – потрібна згода батьків чи опікуна
Вік дитини: від 7 до 14 років – потрібна згода дитини і батьків
Вік дитини: від 14 до 16 років – потрібна згода дитини а батьків
Вік дитини: більше 16 років – потрібна тільки згода дитини

За матеріалами Наше Місто.