Права й обов’язки цивільних осіб в Україні під час воєнного стану

23.06.2025 08:06 |

Катерина Медведева

Воєнний стан в Україні докорінно змінив життя мільйонів людей, поставивши перед кожним громадянином нові виклики та запитання. Що дозволено, а що заборонено? Які права залишаються незмінними, а які обмежуються задля безпеки держави? У цьому матеріалі «Дніпро Оперативний» детально розгляне основні права та обов'язки цивільного населення, щоб кожен українець мав чітке розуміння своєї ролі в умовах війни.

Що означає введення воєнного стану

Введення воєнного стану в Україні означає запровадження особливого правового режиму, який діє на всій території держави або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії, загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності. Цей режим відрізняється від мирного часу тим, що надає органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування додаткові повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки.

Основні аспекти введення воєнного стану:

  • Підстава: збройна агресія, загроза нападу, небезпека державній незалежності або територіальній цілісності. 
  • Особливий правовий режим: передбачає надання додаткових повноважень відповідним органам та встановлення тимчасових обмежень конституційних прав і свобод громадян, а також прав та законних інтересів юридичних осіб. 
  • Процедура введення: воєнний стан вводиться Указом Президента України, який затверджується Верховною Радою України і підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації. 
  • Мета: забезпечення національної безпеки, відвернення загрози, відсіч збройній агресії, усунення загрози небезпеки державній незалежності України та її територіальній цілісності.

До можливих обмежень та запровадження особливих заходів можуть належати:

  • Комендантська година.
  • Обмеження свободи пересування.
  • Трудова повинність.
  • Примусове відчуження майна.
  • Військово-квартирна повинність.
  • Заборона масових заходів. 
  • Перевірка документів та огляд речей.
  • Проведення евакуації населення та матеріальних і культурних цінностей з небезпечних районів.

Які права зберігаються за цивільним населенням

Ключові права, які не можуть бути обмежені під час воєнного стану:

  1. Право на життя (стаття 27 Конституції України): ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Держава зобов'язана захищати життя людини. 
  2. Право на повагу до гідності особи (стаття 28): ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. 
  3. Право на свободу та особисту недоторканність (стаття 29): кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Арешт або тримання під вартою може здійснюватися лише за вмотивованим рішенням суду. 
  4. Право на невтручання в особисте і сімейне життя (стаття 32): ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. 
  5. Рівність конституційних прав і свобод (стаття 24): громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. 
  6. Право на громадянство (стаття 25): громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. 
  7. Право на житло (стаття 47): кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. 
  8. Право на шлюб та сім'ю (стаття 51): шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. 
  9. Право на достатній життєвий рівень (стаття 48): кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг та житло. 
  10. Судовий захист (стаття 55): права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право звернутися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. 
  11. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди (стаття 56): кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. 
  12. Право знати свої права та обов'язки (стаття 57): кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. 
  13. Недопустимість зворотної дії закону (стаття 58): закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. 
  14. Право на правову допомогу (стаття 59): кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. 
  15. Недопустимість примусу до виконання явно злочинного розпорядження чи наказу (стаття 60): ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання або виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність. 
  16. Заборона подвійної відповідальності (стаття 61): ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. 
  17. Презумпція невинуватості (стаття 62): особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. 
  18. Право на захист (стаття 63): особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Міжнародне гуманітарне право (Женевські конвенції)

Окрім Конституції України, захист цивільного населення під час війни регулюється міжнародним гуманітарним правом, зокрема Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни 1949 року. Вона встановлює такі основні положення:

  • Заборона нападів на цивільне населення.
  • Заборона колективних покарань.
  • Заборона захоплення заручників. 
  • Заборона пограбувань та репресалій.
  • Право на медичну допомогу та лікування.
  • Право на сповідування релігії та отримання духовної підтримки. 
  • Захист лікарень та медичного персоналу.

Які права та свободи можуть бути обмежені під час воєнного стану

Під час воєнного стану в Україні, згідно з Законом України «Про правовий режим воєнного стану» та Указом Президента України про введення воєнного стану, можуть бути тимчасово обмежені деякі конституційні права і свободи громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб.

Ось перелік основних прав і свобод, які можуть бути обмежені під час воєнного стану, з посиланням на відповідні статті Конституції України:

  1. Недоторканність житла (Стаття 30): можливість обмеження недоторканності житла, наприклад, для проведення обшуків, оглядів чи розміщення військовослужбовців (військово-квартирна повинність). 
  2. Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (Стаття 31): можливе обмеження таємниці цих видів комунікацій, наприклад, для контролю за передачею інформації, що може загрожувати національній безпеці. 
  3. Невтручання в особисте і сімейне життя (Стаття 32): це право може бути частково обмежене у зв'язку з іншими обмеженнями, наприклад, щодо пересування або контролю комунікацій.
  4. Свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України (Стаття 33): 
    • Введення комендантської години.
    • Обмеження пересування громадян та транспортних засобів.
    • Встановлення особливого режиму в'їзду та виїзду.
    • Обмеження на вибір місця перебування чи проживання осіб.
  5. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (Стаття 34): можливе обмеження свободи слова та інформації, наприклад, шляхом: 
    • Контролю за ЗМІ.
    • Заборони поширення інформації, що може зашкодити обороні країни, дезінформації, закликів до капітуляції чи повалення влади.
    • Заборона діяльності певних політичних партій, громадських об'єднань, якщо їхня діяльність загрожує суверенітету чи національній безпеці.
  6. Право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (Стаття 39): заборона проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів. 
  7. Право на володіння, користування і розпоряджання своєю власністю (Стаття 41): 
    • Примусове відчуження майна для потреб держави з подальшим відшкодуванням його вартості.
    • Вилучення майна у підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони.
  8. Право на підприємницьку діяльність (Стаття 42): можливе обмеження або зупинення діяльності підприємств, установ та організацій, якщо це необхідно для оборони. 
  9. Право на працю, включаючи можливість заробляти собі на життя працею (Стаття 43): 
    • Введення трудової повинності для працездатних осіб.
    • Використання потужностей та трудових ресурсів підприємств усіх форм власності для потреб оборони.
  10. Право на страйк (Стаття 44): заборона проведення страйків. 
  11. Право на освіту (Стаття 53): можливе тимчасове призупинення або зміна формату освітнього процесу.

Які обов’язки має кожен громадянин у цей період

  1. Захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності (Стаття 65 Конституції України): цей обов'язок є одним з найважливіших. Він включає: 
    • Військовий обов'язок: чоловіки віком від 18 до 60 років (і в деяких випадках жінки, які мають відповідну військово-облікову спеціальність) є військовозобов'язаними. Це передбачає: 
      • Своєчасну явку до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) за викликом.
      • Проходження військово-лікарської комісії.
      • Виконання мобілізаційних розпоряджень, якщо особа визнана придатною до військової служби.
      • Оновлення своїх військово-облікових даних.
      • Дотримання правил військового обліку.
    • Залучення до суспільно корисних робіт (трудова повинність): працездатні особи, які не задіяні в оборонній сфері або сфері забезпечення життєдіяльності населення, можуть бути залучені до робіт оборонного характеру, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, що виникли під час воєнного стану. 
  2. Дотримання Конституції та законів України (Стаття 68 Конституції України): цей обов'язок є базовим і незмінним. В умовах воєнного стану це означає особливе дотримання: 
    • Вимог комендантської години: Перебування в дозволених місцях у встановлений час та наявність необхідних документів. 
    • Обмежень на пересування: Дотримання особливого режиму в'їзду/виїзду та пересування по території. 
    • Правил поведінки в укриттях: Дотримання порядку та безпеки під час повітряних тривог. 
    • Вимог щодо світломаскування: Дотримання режиму світломаскування у темний час доби. 
  3. Сплата податків і зборів (Стаття 67 Конституції України): цей обов'язок залишається чинним, оскільки фінансові ресурси є критично важливими для функціонування держави та фінансування оборони. 
  4. Виконання законних вимог військового командування, військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування: громадяни зобов'язані виконувати розпорядження та накази цих органів, спрямовані на забезпечення обороноздатності країни, громадського порядку та безпеки населення. Це може включати: 
    • Надання інформації, яка не є таємницею, за запитом уповноважених осіб.
    • Співпрацю з правоохоронними органами та військовими у питаннях забезпечення безпеки.
    • Виконання наказів щодо евакуації з небезпечних районів.
  5. Непосягання на права і свободи, честь і гідність інших людей (Стаття 68 Конституції України).
  6. Заборона поширення інформації, що може зашкодити національній безпеці: це стосується як ворожої пропаганди, так і інформації про пересування військ, розташування важливих об'єктів, наслідки обстрілів до офіційних повідомлень тощо. 
  7. Забезпечення доступу до житла та майна (за необхідності та з компенсацією): у разі примусового відчуження майна для потреб оборони або військово-квартирної повинності, громадяни зобов'язані сприяти цьому, розуміючи, що це відбувається в інтересах держави та з подальшим відшкодуванням. 
  8. Допомога пораненим та потерпілим.
  9. Участь у заходах цивільного захисту.

Ці обов'язки є невід'ємною частиною життя в умовах воєнного стану і вимагають від кожного громадянина відповідального ставлення та розуміння важливості особистого внеску у спільну перемогу та забезпечення стабільності в країні.

Відповідальність за порушення правил воєнного стану

Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність за порушення правил воєнного стану та пов'язаних з ним норм регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Найбільш поширеними є:

  • Стаття 210 КУпАП «Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку»: 
    • Мирний час: штраф від 3400 грн до 5100 грн. 
    • Повторне протягом року або в особливий період: штраф від 5100 грн до 8500 грн (для призовників, військовозобов'язаних, резервістів). 
    • Наприклад, до таких порушень належить неперебування на обліку за місцем проживання, роботи чи навчання, неприбуття за викликом ТЦК для взяття на військовий облік, неоформлення військово-облікових документів, зміна місця проживання у воєнний час без дозволу ТЦК. 
  • Стаття 210-1 КУпАП «Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: 
    • На громадян: штраф від 25 500 до 34 000 грн. 
    • На посадових осіб (підприємств): штраф від 34 000 до 59 500 грн. 
    • Ця стаття охоплює ширший спектр порушень, таких як: непроходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, неуточнення військово-облікових даних протягом 60 днів, нез'явлення за повісткою, ненадання під час мобілізації будівель, споруд, транспортних засобів та іншого майна для потреб ЗСУ тощо. 
  • Порушення комендантської години: хоча прямої статті в КУпАП, що стосується лише комендантської години, немає, такі дії можуть кваліфікуватися за статтею 185 КУпАП «Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця». Вона передбачає штраф, громадські роботи або адміністративний арешт. 
  • Порушення правил світломаскування: може бути кваліфіковано як порушення інших правил, що забезпечують громадський порядок та безпеку. 
  • Поширення неправдивої інформації: якщо такі дії не мають ознак кримінального правопорушення, вони можуть бути підставою для адміністративної відповідальності (наприклад, стаття 173 «Дрібне хуліганство», якщо це супроводжується порушенням громадського порядку). 
  • Невиконання законних вимог представників влади або військового командування: може підпадати під різні статті КУпАП, залежно від характеру вимоги та наслідків невиконання.

Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність настає за більш серйозні порушення, які завдають значної шкоди обороноздатності країни або громадській безпеці. Це регулюється Кримінальним кодексом України (ККУ). Деякі з них:

  • Стаття 336 ККУ «Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період»: 
    • Карається позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.
    • Йдеться про умисне ухилення від призову (наприклад, нез'явлення за повісткою після проходження ВЛК і визнання придатним, або відмова від отримання повістки, що свідчить про намір ухилитися). 
  • Стаття 337 ККУ «Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів»: 
    • Частина 1: Ухилення призовника, військовозобов'язаного, резервіста від військового обліку – карається штрафом від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 1 року.
    • Частина 2: Ухилення військовозобов'язаного від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів – карається штрафом від 500 до 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6 місяців, або позбавленням волі на строк до 3 років.
  • Стаття 111 ККУ «Державна зрада» (частина 2): вчинення в умовах воєнного стану є кваліфікуючою ознакою та передбачає більш суворе покарання. 
  • Стаття 113 ККУ «Диверсія» (частина 2): вчинення в умовах воєнного стану також є кваліфікуючою ознакою. 
  • Стаття 114-1 ККУ «Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань»: вчинення в умовах воєнного стану карається більш суворо. 
  • Стаття 114-2 ККУ «Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану»: карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років. 
  • Статті, що стосуються злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (Глава XIX ККУ): Хоча вони стосуються переважно військовослужбовців, деякі можуть мати опосередковане відношення до цивільних осіб, які сприяють цим злочинам (наприклад, пособництво ухиленню від служби).

Куди звертатися за правовою допомогою та актуальною інформацією

В умовах воєнного стану дуже важливо мати доступ до достовірної інформації та кваліфікованої правової допомоги. Ось куди можна звернутися:

За правовою допомогою:

  1. Система безоплатної правової допомоги (БПД): це основний державний механізм надання правової допомоги.
    • Єдиний контактний номер: 0 800 213 103 (цілодобово, безкоштовно в межах України). 
    • Офлайн-центри та бюро правової допомоги. Знайти найближче бюро та його контакти можна на інтерактивній мапі на сайті системи БПД: https://bit.ly/bpd_buro. 
    • Онлайн-ресурси: 
      • Мобільний застосунок «Безоплатна правова допомога» (доступний в Google Play та App Store).
      • Мобільний застосунок «Твоє право».
      • Сайт системи БПД: https://legalaid.gov.ua/ (розділ «Клієнтам» - «Як отримати БПД»). 
      • Довідково-інформаційна платформа правових консультацій WikiLegalAid.
      • Телеграм-бот та Facebook-сторінка системи БПД.
  2. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (Омбудсман):
    • Гаряча лінія: 0 800 501 720 (безкоштовно). 
    • Телефон Секретаріату: 044 299 74 08. 
    • Електронна пошта: hotline@ombudsman.gov.ua 
    • Поштова адреса: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008. 
    • Особисте звернення: через скриньку за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ або через регіональні громадські приймальні Уповноваженого. 
    • Сайт: https://ombudsman.gov.ua/ 
  3. Громадські організації та правозахисні ініціативи. Інформацію про такі організації можна знайти через пошукові системи або на сайтах великих правозазахисних платформ.

За актуальною інформацією:

Щоб отримувати перевірену та актуальну інформацію щодо воєнного стану, рішень влади, новин безпеки та інших важливих аспектів, рекомендується звертатися до офіційних джерел:

  1. Офіційні державні ресурси:
    • Офіційне інтернет-представництво Президента України: https://www.president.gov.ua/ (Укази, розпорядження, заяви). 
    • Веб-портал Верховної Ради України: https://www.rada.gov.ua/ (Закони, постанови, інформація про законотворчу діяльність). 
    • Офіційний сайт Кабінету Міністрів України: https://www.kmu.gov.ua/ (Постанови, розпорядження, новини Уряду). 
    • Міністерство оборони України: https://www.mil.gov.ua/ (Актуальна інформація щодо ситуації на фронті, мобілізації). 
    • Генеральний штаб Збройних Сил України: Офіційні сторінки в соціальних мережах (Facebook, Telegram) для оперативних зведень. 
    • Урядовий контактний центр ("Гаряча лінія" 1545): Для отримання довідок та звернень до органів влади. 
    • Міністерство юстиції України: https://minjust.gov.ua/ (роз'яснення щодо законодавства). 
    • Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС): https://www.dsns.gov.ua/ (інформація про безпеку, укриття, надзвичайні ситуації). 
  2. Офіційні сторінки місцевих органів влади.
  3. Надійні ЗМІ.

Завжди перевіряйте інформацію з кількох джерел, особливо якщо вона стосується важливих питань безпеки чи законодавства.