Трьошка для трійні: багатодітна мама-поліцейська з Дніпра отримала від міста квартиру

Два роки тому в родині дніпровської поліцейської Яни Дерій та консультанта агробізнесу Олександра Дерій народилася трійня. Емоцій у молодого подружжя побільшало. А турбот так і взагалі стало вище даху. Адже в Яни з Сашком уже був син Глібчик. А тут ще з’явилися Ваня, Марк та Соломійка. Не скучиш! Та й жити не тужити вшестером у двокімнатній «хрущовці» не надто комфортно.

На щастя, нещодавно міська влада дала багатодітній родині трикімнатну квартиру. Після ремонту всі разом оселяться у ній. Про те, як у важкий воєнний час живеться батькам та їхнім чудовим дітям розповість «Наше місто».

Головне, щоб погляди зійшлися

Познайомилося майбутнє подружжя дванадцять років тому на дніпровській набережній. Хоча могли б зустрітись на дискотеці, на пляжі, навіть у бібліотеці. Не важливо де! Адже тут головне, щоб погляди співпали.

– Ми гуляли з подругою по набережній, і два хлопці запросили нас до кафе, – згадує Яна. – І начебто, хлопці непогані, але якось поглядами не збіглися. А потім підійшли Сашко з Ромою. Зовсім інша справа. Сашко про щось жартував. Про що саме, не пам’ятаю, але говорив вагомо, дотепно та точно. Це сподобалося. Почали зустрічатися. Ну, і дозустрічалися до нашого первістка Глібчика. Жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Мій чоловік надійний та впевнений у собі. Не кидається словами, а робить. У чоловікові це найголовніше. А його друг Рома, з яким він тоді був на набережній, став нашим кумом.

Олександр, справді, не великий любитель кидатися словами. Про знайомство з Яною він говорить лаконічно і по-чоловічому скупо.

– Звичайно, вона мені одразу сподобалася, – згадує Олександр Дерій. – Посмішка, харизма та краса!

Лікар сказав: просто клітини поділилися

Сьогодні первістку Глібу майже вісім років. Коли син був молодшим, батьки почали подумувати про те, щоб у нього з’явилися братик чи сестричка.

– Пішли за другою дитиною, – продовжує Яна. – Довго не могла завагітніти. А потім двотижневе УЗД показало двійню, а ще через два тижні з’ясувалося, що це трійня.Лікар сказав: клітини поділилися. З шостого місяця вагітність проходила тяжко. Дуже переживала за одного із хлопчиків. Був великий ризик втратити його. На щастя, все скінчилося добре. Але, звичайно, трійня – це тяжко. І виношувати важко, і народжувати. Як і в першому випадку, мені робили кесарів розтин.

Народження одразу трьох дітей – нелегке випробування для мами та тата

– Спочатку страшнувато було, – ділиться Яна. – Де взяти третю руку? Двох немовлят береш на руки, а третього куди? Без допомоги чоловіка, його батьків, моєї мами – нікуди! Нічого не виходить! Зрозуміло, потрібно набагато більше грошей. Від держави на допомогу чекати особливо не доводиться. Одна надія на чоловіка. Він один працює і забезпечує сім’ю.

Після декрету – на роботу в поліцію

До народження трійні Сашко ставиться філософськи. Нехай роботи побільшало, зате й емоцій побільшало.

— Коли сказали про двійню, подумав: «Клас. Цікаво!», – розповідає багатодітний батько. – Потім дізнався про трійню. Звичайно, про таке ніколи не мріяв. Але Бог дав і слава Богу! Трійня, так трійня. Роботи, на щастя, вистачає. Працюю в агросекторі, консультую фермерські господарства з насіння, техніки, добрив, хімікатів. Сьогодні такі питання вирішувати дуже непросто. А я і агроном, і економіст. Знаю де, що посіяти, на чому заощадити. Тож пропозицій багато.

До речі, Сашин батько Юрій Миколайович служив тоді ще у міліції. Його мати, Надія Аркадіївна, теж там працювала. Але їхній єдиний син поліцейським не став. А от у Янини батьки до правоохоронних органів жодного стосунку не мали. Натомість їхня єдина дочка вирішила піти в поліцію.

– Не можу сказати, що з дитинства хотіла стати поліцейською, – ділиться Яна Дерій. – Закінчила Харківську національну академію. Працювала не за фахом – барменом, адміністратором. Але в якийсь момент захотілося зробити свій внесок в оборону країни. Думала піти до патрульної поліції, але, чесно кажучи, побоялася. Коли синові було п’ять років, влаштувалась у поліцію. Працювала інспектором першої категорії дільниці 102. Приймала звернення від громадян. Це також важливо – допомагати людям. Хочеться повернутись на цю роботу.

Бабусям теж дістається

Багатодітним мамам та татам непросто. А як бабусям та дідусям, які мають трьох і більше онуків? На старше покоління теж покладається купа турбот. Янина мама, Любов Федорівна, мешкає з онуками чотири дні на тиждень.

– Дочка в мене одна і, звичайно, переживаю за неї та за онуків, – розповідає Любов Федорівна. – З вівторка по п’ятницю, коли Сашко на роботі, допомагаю дочці. Графік твердий. О сьомій піднімаю Гліба, готую сніданок, гуляю з маленькими онуками. Кручуся до пізнього вечора. На вихідні повертаюся до себе просто просто відпочити. Мій чоловік помер, а Сашкові батьки теж дуже допомагають. Юрій Миколайович живе у селі, привозить продукти, а Надія Аркадіївна також допомагає з онуками у вихідні. Зараз, звісно, тривожно за маленьких. Війна! Скоріше б вона скінчилася.

Батьківська допомога дозволяє Яні та Олександру іноді зайнятися своїми особистими справами. Адже життя триває.

– Іноді мене відпускають зайнятися жіночими справами, я ж завжди повинна бути чарівною та привабливою, – усміхається Яна. – Ось уночі манікюр зробила. Коли у нову квартиру переїдемо, може, трохи легше буде і вільного часу додасться.

Одне дворіччя на трьох

Після суттєвого поповнення сімейства Яна та Олександр зібрали та подали до міськради необхідні документи для розширення житлоплощі. І стали чекати на диво. І воно сталося: багатодітній родині місто виділило 3-кімнатну квартиру у Наддніпрянську.

– Дуже зраділи, – зазначає дружина. – Трикімнатна квартира на четвертому поверсі. Поки що вона службова, але через чотири роки її можна буде приватизувати. Щоправда, приміщення потребує капітального ремонту. Це вимагатиме часу та грошей. Але міська влада обіцяла допомогти. Звичайно, хочеться якнайшвидше туди переїхати. Погодьтеся, що жити всімох в двох кімнатах не дуже весело.

У перспективі сім’я мріє про свій просторий будинок, бажано на березі мальовничого озера або річки. Але це як доля розпорядиться.

– Так і є, – резюмує глава сімейства. – Хочемо мати будинок, у якому б всім вистачало місця. Нехай він буде біля води. Чому б і ні! Вірю, що якось мрія наша справдиться!

Поки що до цього ще далеко. Натомість, у найближчому майбутньому у родині Дерій відбудеться важлива подія. 9 листопада Ваня, Марк та Соломійка відзначать свій другий день народження. Один на трьох. Багато щастя таки буває!