Війна забирає найкращих: перестало битися серце Героя з Дніпропетровщини, який пройшов Іловайськ та пекельні бої за Донецький аеропорт

Дніпропетровщину облетіла трагічна новина. Стало відомо, що внаслідок довготривалої хвороби перестало битися серце справжнього патріота, мужнього воїна з Жовтих Вод, який захищав нашу землю ще з 2014 року, – передає «Наше Місто».

У Жовтоводській міській раді повідомили, що 14 лютого, після важкої хвороби, помер Герой Юрій Карнаухов. Чоловік був справжнім «кіборгом». Він захищав нашу землю ще з часів АТО.

Юрій народився в російському місті Ленінськ-Кузнецький. У шкільні роки він зазнавав постійного домашнього насильства від батька, що призвело до того, що родина вирішила переїхати на батьківщину матері. Вони оселилися у селі Володимирівка на Кіровоградщині. Там Юрій отримав середню освіту. Після невдалої спроби вступу до військового коледжу він здобув свій перший трудовий досвід.

Так чоловік пішов працювати слюсарем в агрофірмі «П’ятихатська». Після цього відбув два роки строкової військової служби у військах протиповітряної оборони. Після армії він приєднався до державної служби охорони, а потім працював на підприємстві «Восток-Руда».

Тяжка праця на шахті призвела до проблем зі здоров’ям, і Юрій отримав другу групу інвалідності. Незважаючи на це, у 2014 році він добровільно вирішив приєднатися до військкомату. Так чоловік встав на захист України. Юрій служив розвідником у 74-му окремому розвідбатальйоні. Він пройшов Іловайськ та пекельні бої за Донецький аеропорт. Військовий неодноразово опинявся під ворожим обстрілом, отримав наскрізні кульові поранення та дві контузії.

У 2015 році Юрій отримав статус учасника бойових дій. Незважаючи на проблеми зі здоров’ям і погане самопочуття, він тримав це при собі, оскільки не хотів хвилювати побратимів та керівництво. Проте, коли хвороба стала достатньо очевидною для оточуючих, Юрія демобілізували.

За вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, проявлену мужність, самовідданість і високий професіоналізм під час бойових дій та виконання службових обов’язків, воїн був відзначений орденом «За мужність» III ступеня, а також нагороджений медалями та подяками вищого військового керівництва.

Після повернення до цивільного життя він працював охоронником у декількох компаніях, а також виїжджав на заробітки за кордон. У 2020 році він захворів на Covid-19 і переніс тяжкий перебіг хвороби. Протягом тривалого лікування у Дніпрі йому була надана інвалідність 1 групи. Тяжка хвороба значно ослабила чоловіка, і останні півтора року він практично не піднімався з ліжка. Однак, незважаючи на всі труднощі, Юрій любив життя і завжди боровся за нього.

Бран Юрія розповідає, що для нього він був не лише старшим братом, а й батьком, другом, наставником.

«Він був дуже “глибокою” та різносторонньою людиною. Любив музику, багато читав різної літератури. З дитинства мріям стати військовим. Він – кремінь, справжній чоловік та захисник. Перед АТО прийшов до нас і сказав так твердо: “Я йду захищати тебе, мамо, і тебе, брате”. І як тільки ми його не відмовляли, що не робили, нічого не допомогло. Юра ніколи нічого і нікого не боявся, завжди раціонально та виважено підходив до життя, подій, негараздів», розповідає про покійного його молодший брат Олександр.
Не маючи змогу захищати Україну знову, чоловік намагався це зробити допомагаючи військовим. Попри маленьку пенсію Юрій постійно донатив на ЗСУ. Також він постійно підтримував зв’язок із побратимами. Вони телефонували та приїжджали в гості до Юрія.

Після пройденого чергового етапу лікування він планував проходження операції у Дніпрі, але, на жаль, 14 лютого серце Юрія перестало битися.

У чоловіка залишилися мати Тетяна Олександрівна, брат Олександр та син Владислав.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям, побратимам та усім тим, хто колись знав мужнього воїна, справжнього патріота своєї країни. Схиляємо голови у скорботі. Вічна пам’ять Герою.

За матеріалами Наше Місто.