Як Дніпро став другою домівкою для ВПО

У Дніпрі з квітня 2022 року працює шелтер для внутрішньо переміщених осіб, що став справжнім прихистком для десятків родин, які втекли від війни. Його створили дві жінки з Лисичанська, які й самі були змушені залишити рідний дім. Сьогодні тут мешкає вже 90 людей з різних куточків Донеччини, Луганщини та інших постраждалих регіонів, пише “Наше місто”.

Світлана з Бахмута переїхала до Дніпра у 2022 році разом із чоловіком та двома дітьми. Згадує, що перший час доводилося шукати житло самостійно, знімали квартиру, але це було нелегко. Порятунком став шелтер, де сім’я отримала не лише дах над головою, а й підтримку.

“Жити на квартирі, ми знімали, і в шелтері, то тут набагато легше, тому що і допомагають тут по-різному, і гуманітарна допомога, і з дітками. Старший син спочатку був дуже замкнений, але тут знайшов друзів, повернувся до навчання. Молодший, якому тоді було 3 роки, майже не розмовляв. Зараз йому вже 6  і він розвивається, як інші діти. Це дуже добре”, – розповідає Світлана.

Схожа історія і в пані Ніни з Курахового. Її будинок знищили російські війська. У вересні 2024 року волонтери евакуювали жінку до Дніпра, де вона знайшла прихисток у цьому ж шелтері.

“Все є. Керівники уважні та чуйні. Якщо виникає якесь питання, то намагаються допомогти. Все чисто, акуратно, зроблено для людей”, – ділиться враженнями пані Ніна.

Шелтер забезпечений всім необхідним для комфортного життя. Завдяки підтримці численних волонтерських та благодійних організацій, мешканці отримують продуктові й гігієнічні набори. У приміщенні встановлено сонячні панелі, що дозволяють частково забезпечити електроенергію під час відключень. У кожній кімнаті є обігрівачі, а ремонт у приміщенні хоч і вже зношений, але зроблений добротно.

“У нас є воркаут-зона, дитячий майданчик, громадський простір, зона коворкінгу. Люди можуть навчатися, працювати, займатися своїми справами на комп’ютерах – усе обладнано та доступно. Ми розвиваємось і створюємо умови для життя”, – каже завідувачка шелтеру Ніна.

Сьогодні це не просто місце тимчасового проживання – це велика родина, яка продовжує зростати. Волонтери й надалі евакуюють людей з прифронтових територій, а Дніпро стає для них новим домом.