Редакція «Наше місто» отримала листа від 18-річного Ігоря Шевченка – випускника дніпровської школи №81, скрипаля та поета, який наразі проживає в Англії, але зберігає міцний зв’язок із Україною.

Біографія та захоплення Ігоря Шевченка

Ігор народився в Дніпрі, навчався у школах №13 та №81, обидві закінчив з відзнакою. Впродовж навчання він здобував призові місця на міських і обласних олімпіадах із фізики, математики, астрономії, хімії, біології, правознавства та історії. Паралельно хлопець займався спортом: баскетбол, настільний теніс, футбол і ММА.

З 16 років Ігор грає на скрипці, вступив до ансамблю МКЗК «ДДМШ №7 ім. Леоніда Когана». Поетичну творчість юнак почав у 14 років під впливом учительок української мови та літератури, які підтримували його розвиток.

Життя в Англії та майбутні плани

У серпні 2025 року Ігор переїхав у місто Ньюбері (Англія), де живе з американським власником будинку, а також дружить із українкою та поляком. Навесні та влітку 2026 року він складав британські державні іспити A-levels з фізики та математики, результати очікує в серпні.

Паралельно Ігор працює в італійському ресторані та на заводі, готуючись до вступу до британського університету з метою стати фізиком.

Патріотичний вірш та думки про Україну

У листі до редакції Ігор поділився віршем, написаним 16 липня 2026 року в Ньюбері, у якому висловив підтримку Україні та високо цінує її дух та незламність. Він заявив, що хоч знаходиться за кордоном, його душа залишається в Дніпрі:

“Мені болить, що в такий відповідальний для України момент я знаходжуся закордоном. І хоча моє тіло в Англії, моя душа все одно в Дніпрі. Разом з тими, хто формує майбутнє нашої батьківщини. Я пишаюся, що я українець.”

Вірш Ігоря Шевченка:

Розвивається прапор Майданом,
Стискається серце на мить.
Їх пам’ять вкривається пилом
Комусь це так сильно кортить.

Не здавайся, мій славний народе!
Я знаю як тобі болить!
Ти знов воюєш на два фронти!
І все всередині кипить!

В моменті відчаю і страху,
Коли навколо все мовчить.
Твій гордий клич проб’ється зверху,
Не дозволяй себе ганьбить!

Лиш в боротьбі нам зійде ласка.
І дух минулих поколінь
Нам не пробачить цю поразку.
Нас прикриває їхня тінь.

І в найтемнішу бою мить
Засяє синьо-жовтий промінь волі.
Бо мій нарід не можна підкорить!
Така вже наша ласка долі…