У Дніпрі психологиня Наталя Біла розповіла, чому діти втікають з дому, особливо в умовах війни, та як батькам цьому запобігти.

Як війна впливає на поведінку дітей різного віку

За словами Наталії Білої, начальниці відділу соціальної роботи Дніпровського міського центру соціальних служб, стреси, викликані війною, впливають на поведінку дітей по-різному, залежно від їх віку:

  • Діти до 3 років можуть мати порушення сну, підвищену прив’язаність до матері, безпідставний плач.
  • Діти 4-6 років можуть проявляти страх темряви, самотності, гучних звуків, демонструвати залежність від ґаджетів або регрес у поведінці.
  • Діти 7-10 років усвідомлюють загрозу, часто переживають через безпеку близьких, можуть уникають школи через розлуку.
  • Підлітки 11-17 років найуразливіші: вони відчувають вплив війни разом із віковими кризами, можуть виявляти ризиковану, протестну чи депресивну поведінку.

Основні причини втечі дітей з дому

Наталя Біла виділяє кілька найпоширеніших причин, через які дитина може задуматися про втечу:

  1. Недостатньо уваги з боку батьків, і втеча – це спосіб її привернути.
  2. Протест проти тиску, надмірних обов’язків або постійної критики.
  3. Вплив негативного прикладу друзів і маніпулятивна поведінка.
  4. Жорстоке поводження в сім’ї.

Як батькам запобігти втечі і зберегти довіру

  • Зберігати спокій і не звинувачувати дитину, якщо вона заявляє про намір втекти.
  • Проводити відкриті розмови без осуду, вислуховувати почуття дитини.
  • Відновлювати довіру поступово, звертатися до психолога при необхідності.
  • Підтримувати безпеку та встановлювати щоденні ритуали, які забезпечують стабільність.
  • Пояснювати дитині правду про ситуацію відповідно до її віку.
  • Активно спілкуватися та проводити час разом без ґаджетів.

Психологиня наголошує, що важливо не перекладати на дитину батьківські обов’язки, адже для дитини сім’я – це опора і захист.

Що робити, якщо змінилась поведінка дитини

Якщо помітили різкі зміни у настрої або відмову від улюблених занять, Наталя Біла радить розпочати бесіду без звинувачень. Наприклад: “Я помітив, що ти не ходиш на тренування, що сталося? Хочеш про це поговорити?” Важливо вислухати дитину, зрозуміти її почуття та діяти разом.

У складних випадках рекомендується звертатися до фахівця, оскільки процес відновлення довіри в сім’ї може бути тривалим і потребує змін з обох сторін.

Безпека, любов і прийняття в родині допоможуть дітям зберегти життєстійкість навіть у складних обставинах.