11 квітня 2026 року у Нікополі відбулася церемонія прощання з майором Віталієм Андрієнком, який загинув під час бойових дій на Запорізькому напрямку. До церемонії долучилися рідні, колеги, побратими, представники міської влади та місцеві мешканці.

Життєвий шлях Віталія Андрієнка

  • Народився 28 березня 1973 року у селі Білокоровичі Житомирської області.
  • Закінчив Харківський військовий університет за фахом інженера-кібернетика.
  • Служив у Хмельницькій області, був відданим офіцером.
  • У 1995 році одружився, мав двох дітей.
  • У 2010 році звільнився зі служби, переїхав до Нікополя, працював газорятівником у ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб».

Військова служба та участь у бойових діях

  • У 2014 році добровільно приєднався до захисту України на сході країни.
  • Мав позивний «Черкес» під час першої служби та «Лис» – за його стратегічне мислення.
  • Повернувся до мирного життя у 2019 році, але з початком повномасштабної війни 23 лютого 2022 року знову став на захист Батьківщини.
  • Обіймав посаду заступника командира батальйону.
  • За мужність і відданість отримав численні нагороди, серед яких відзнака Президента України «За оборону України», срібний хрест від Головнокомандувача ЗСУ та медаль «За оборону Гуляйполя».

Спогади та останні роки

Віталій Андрієнко був відомий своєю відданістю побратимам та прагненням оберігати їхнє життя. Навіть на відпустці він підтримував зв’язок з підрозділом і допомагав командуванню. Його дружина та діти залишилися на згадку про нього, а також мати, яка його пережила.

Майор Віталій Андрієнко мріяв після перемоги здійснити подорож річками і озерами України разом із сім’єю. Ця мрія не здійснилася через загибель у бою.