Активістка з Дніпра розповіла, як ЛГБТ-переселенців рятують під час війни
Gender Stream – українська громадська організація, яка у війну працює з ЛГБТ-переселенцями. Завдяки активістам за майже три місяці в безпеці за кордоном опинилися 120 людей, пише Горсовет з посиланням на Wonderzine.
Від початку війни в Gender Stream розгорнули волонтерську діяльність. Активісти допомагають людям з ЛГБТКІ+ спільноти евакуюватися з-під обстрілів, оселитися в шелтерах, відновити втрачені документи, легально знятися з обліку у військкоматах і виїхати за кордон.
До війни наша команда жила в Дніпрі, Запоріжжі та Токмаку. У Закарпаття рушили 24 лютого, о 8:30 ранку. До Ужгорода дісталися за чотири дні, бо оминали великі міста, які в перші дні сильно бомбили. Ночувати зупинялись у добрих людей, які приймали нас у себе вдома, - розповідає Ольга. - В Ужгороді ми одразу зайнялися розбудовою нашого шелтеру, щоб він зміг прийняти якомога більше людей. Також почали супроводжувати Т-персон під час евакуації з регіонів, де велися бойові дії.
Возимо людей і ліки на старенькій «славуті»
У шелтер почали приїжджати люди з Краматорська, Харкова, Бучі й інших міст країни.
Одна 17-річна дівчина звернулася до нас, бо серед опікунів мала лише бабусю. Ми супроводжували їхній порятунок із харківського метро до Ужгорода онлайн, також допомогли грошима на дорогу, - розповідає громадська діячка.- Інша Т-жінка до нас евакуювалася теж з Харкова, із собою везла лежачу маму, яка травмувалася взимку та втратила можливість ходити. Грошей на операцію не було, тому що родина геть зводила кінці з кінцями. А тут ще почалася війна. Як сім’ї вдалося разом проїхати всю країну, я не знаю. Заздалегідь Т-жінка повністю продумала всю логістику подорожі від точки «А» до точки «Б». Родина приїхала сюди, але мама кілька тижнів кричала від сильних болей у стегні. Ми не могли викликати швидку, бо 64-річна жінка не давала дозволу на це. А насильно надати лікарську допомогу в Україні не можна. Удалося вмовити її лише через два дні. Тоді вже приїхали медики, зробили укол знеболювального та прописали курс лікування. Ми дооформили родині документи для виїзду за кордон, тож тепер вони в Берліні. Мамі вже зробили операцію, вона скоро вставатиме на ноги.
Ольга Полякова розповідає, що один із хлопців, якому допомагали оформити документи, перетнув кордон і поїхав до Словаччини. У якийсь момент його мама теж захотіла евакуюватись із Київської області.
Вона приїхала до нас на старенькій синій «славуті». Машинка 2009 року, за правилами Словаччини такі не можуть їздити їхніми дорогами, тому що забруднюють довкілля. Тож мама подарувала нам цю машину за те, що ми допомогли її синові опинитись у безпеці. ВИЯВИЛОСЯ, ЩО ЦЯ АВТІВКА ДУЖЕ СИЛЬНА, А ЩЕ ПЕРЕОБЛАДНАНА НА ГАЗ. ЗАРАЗ ЦЕ ВЕЛИЧЕЗНИЙ ПЛЮС, БО ЧЕРГИ НА ПАЛИВО НЕЙМОВІРНІ. А я стою не дві години в колоні на заправці, а одну.
Зараз Gender Stream використовують подаровану «славуту» для допомоги, возять людей, продукти, ліки з аптеки та військове обладнання для наших захисників. Нещодавно разом із Canada-Ukraine Police Development Project забезпечили поліцейських офіцерів громади Дніпропетровщини електрогенератором для безперебійної роботи, тактичними рукавицями, наколінниками, ліхтарями й іншими необхідними для служби речами.
В Ужгороді в громадської організації два невеличкі орендовані приміщення, де живуть ЛГБТ-переселенці зі всієї країни. Багато евакуйованих людей мають дуже сильний ПТСР. Із ними працюють психотерапевти. Є індивідуальні онлайн-сеанси, бо спеціалісти живуть по всій країні, а щочетверга в шелтері проходить тригодинна групова терапія.
Місяць тому ми зрозуміли, що людей стає дедалі більше та не всі хочуть далі їхати закордон. Тому нам слід розширюватися. ЗАВДЯКИ МІЖНАРОДНІЙ ПІДТРИМЦІ НЕЩОДАВНО НАМ УДАЛОСЯ КУПИТИ ДІМ У ЗАКАРПАТТІ, ЦЕ ТАКИЙ СОБІ «БАБУСИН» БУДИНОЧОК У СЕЛІ. Кілька днів тому туди вже заїхала частина нашої команди, щоб почати «Велике будівництво». Сьогодні мінятимемо труби, каналізацію, рукомийники, потім поставимо нові вікна та почнемо ремонт усередині. Також у будинку треба розставити ліжка та все необхідне для того, щоб заселити людей. Будинок хоч і бабусин, але великий. Там є 5 кімнат, окремі санвузли. Після ремонту зможемо прийняти близько 20 переселенців. Хоча нині маємо більше 80 заявок на проживання, - розповідає громадська діячка.
Також працює шелтер у Братиславі – столиці Словаччини. У цьому притулку облаштовані 6 кімнат, а це 12 місць для українських ЛГБТ-переселенців та жінок із дітьми.
Ще одна складова допомоги - відновлення документів. Адже багато з ЛГБТ-переселенців від війни тікали або взагалі без документів, або з частиною їх.
Ми взялися допомогти з відновленням офіційних паперів тут, на Закарпатті. Робили id-картки, військові квитки, медичні документи. Загалом їхнє відновлення займає від кількох днів до місяця, - розповідає Оля. - До того ж приїздили переселенці, які мали психіатричні діагнози, але в них із собою не було документів, що це б підтвердили. Ми налагодили роботу з психіатричною лікарнею Закарпаття. У медзакладі люди проходять обстеження й отримують свої діагнози наново.
На основі успішного досвіду Gender Stream створили детальну інструкцію, як представнику ЛГБТКІ+ спільноти легально знятися з обліку у військкоматі. Процедура включає в себе всі підготовчі етапи та поради з проходження кожної ланки/
Більшість наших ЛГБТ-переселенців не є військово придатними з різних медичних аспектів. Це не залежить від їхньої сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності. МИ ДОБРЕ ЗНАЄМО, ЩО БАГАТО Т-ПЕРСОН НИНІ БОРОНЯТЬ НАШУ КРАЇНУ Й ЦЕ НЕ ТІ УКРАЇНЦІ, ЯКІ НЕ ХОЧУТЬ ВОЮВАТИ. Але є серед Т-людей ті, які мають медичні протипоказання, ось їм ми й допомагаємо виїхати за кордон, - пояснює Ольга Полякова. - Ситуація з ЛГБТКІ+ ускладнюється тим, що зараз в Україні діє наказ президента, за яким усі чоловіки призовного віку не можуть покинути країну. Але є громадяни, які народилися жінкою, але тепер хочуть стати чоловіком, бо відчувають себе саме так. Чи навпаки. Такі переселенці можуть тільки готуватися до фізичного переходу або бути в процесі (ми говоримо не тільки про хірургічне втручання, але й медикаментозне). Ми працюємо з тим, щоб допомогти цим людям легально опинитися в безпеці за кордоном.
У ГО щодня стикаються з гомофобією та трансфобією в Україні. Полякова вважає: гомофобські настрої - це результат російської пропаганди, як і будь-яка дискримінація. Однак вона зазначує: зараз не той час, коли слід пояснювати тонкощі гендерної політики. Обіцяє, що після того, як закінчиться війна, ГО почне більш активно займатися роз’ясненнями в секторі безпеки.