The New York Times розповіла, як прифронтове Дніпро приймало евакуйованих дітей та жінок

Дніпровський Центр матері та дитини, який приймає евакуйованих із зони бойових дій на Донбасі, звернув на себе увагу американського публіциста та став частиною очерку про те, як величезна залізнична система України допомогає протистояти ворогу. Матеріал був опублікований The New York Times, повідомляє Gorsovet.

Центр матері та дитини з'явився на залізничному вокзалі Дніпра ще у березні 2022-го завдяки волонтерам, які, побачивши матерів і дітей у чергах біля вокзалу, вирішили організувати для них міста відпочинку. За підтримки мера Дніпра Бориса Філатова та керівництва вокзалу була розроблена ціла система роботи, за якою всі потребуючі допомоги діти, жінки та інваліди потрапляли до центра, а потім - на платформу для посадки на евакуаційний потяг, уникаючи натовпу на вокзалі. 

А натовп, дійсно, був величезний - прифронтовий Дніпро прийняв сотні тисяч біженців, які втекли із зони бойових дій на Донбасі.

Для Дніпра воєнний хаос та евакуація вже не були новиною. Мільйонне російськомовне східне місто України довгий час було великим залізничним вузлом між Донецьким вугільним басейном і Криворізьким залізорудним басейном. За часів Радянського Союзу тут розташовувався секретний завод Південмаш з виробництва балістичних ракет, і через це місто було закрите для іноземців до 1987 року. У 2014 році передбачалося, що Дніпро відразу після Донецька  впаде в руки сепаратистів, але натомість воно залишалося надзвичайно патріотичним та не розглядало іншого сценарію, окрям як залишатися частиною України. Через те, що Дніпро є найближчим містом до новопроголошених сепаратистських республік, ще вісім років тому внутрішньо переміщені українці ринули саме сюди, - йдеться у матеріалі The New York Times.

Автор зауважує, що після початку війни у лютому 2022-го Дніпро теж прихистило людей, які тікали з окупованих територій. Він розповідає про цілодобову роботу дніпровських волонтерів, які працювали у три зміни.

Евакуйовані прибували щодня. Спочатку їх було близько 2000 щодня, а наприкінці травня - близько 200. Двічі на день сюди привозили їжу - гарячі страви (суп, каша, м’ясо) були доступні в будь-який час. Коробки з вареними яйцями, бутербродами і деякими овочами видавали на сніданок або брали в потяг. Людей доставляли до центру волонтерські організації, часто церковні чи інші неурядові групи, або наймані водії. Вони приїжджали на мікроавтобусах, автомобілях чи автобусах. (Цифри знову зросли в червні і відтоді коливалися залежно від перебігу війни), - йдеться у статті.

Роботу Центру матері та дитини підтримувала Дніпровська міська рада. 

Люди довго сиділи в підвалах до евакуації і давно не їли гарячої їжі.  Для відпочинку мам із немовлятами була окрема кімната, де були пеленальні столики, дитяче харчування, молочні суміші та підгузки різного розміру. Все було безкоштовно. Центр роздавав горщики та коляски із запасу пожертвувань, - цитують у статті The New York Times директорку департаменту молодіжної політики та національно-патріотичного виховання Дніпровської міськради Одарку Білу.

За її словами, люди забезпечували одягом та взуттям. У двох кімнатах стояли дитячі ліжечка. У глибині спальні була невелика виставка фотографій і веселих дитячих малюнків поруч із великим ігровим майданчиком, укомплектованим волонтерами. Двічі на день до дітей приходили вихователі. На стінах стояли іграшки, і дітям дозволялося брати те, що вони хотіли.

Спочатку було дуже важко, тому що коли була погана погода, коли йшов дощ, люди приходили просто в капцях і ходили по калюжах, практично босоніж. Надходить багато поранених, тому ми також просили милиці. Це не з фондів, нам їх принесли прості люди, а ми віддаємо тим, хто їх потребує. Ось у нас інвалідні візки, адже є багато людей, які погано ходять, які взагалі не ходять," - цитує Одарку Білу автор статті.

Организацією переміщення потребуючих допомоги біженців у евакуаційний потяг щодня займався заступник директора департаменту екологічної політики Дніпровської міської ради Ярослав Крисько.

Люди підходили з усякими питаннями, цікавилися, куди їм подітися. Яролсав  Крисько направляв їх на державний веб-сайт You Are Welcome Here, який відстежував наявність житла по всій країні. Але 6,2 мільйонів внутрішньо переміщених осіб - майже п’ята частина України й найбільше переміщення людей у ​​Європі. Тому міста були заповнені, можна біло влаштуватися у селах. Але люди не знали, як буде там з роботою й ніхто не міг їм щось гарантувати.

Щовечора на Дніпровському вокзалі, на першій платформі, одні й ті ж волонтери діяли за одним і тим же сценарієм: Ярослав Крисько вголос регулюючи рух, кричав, щоб усі стояли збоку, чекали, йшли, ставали збоку, чекали, йшли, сідали, припиняли штовхатися, - йдеться у матеріалі The New York Times.

 Автор розповів у статті, як співробітники Дніпровської міськради допомогали сліпій літній жінці на ім'я Євгенія, яку евакуювали з Бахмута. Жінка провела ніч у центрі, чекаючи на потяг, який мав відвезти її до міста в центральній Україні, де у неї були друзі. Її шлях до потяга виглядав наступним чином: одну її руку тримав Ярослав Крисько, другу - вчителька Таня. Крок за кроком вони вели її до платформи, описуючи кожне провалляння тротуару, кожну сходинку. Говорили про зруйнований у Бахмуті завод шампанських вин, який він був гарний, яке солодке радянське вино. Таня запропонувала Євгенії спробувати потрапити до Німеччини, де, на її думку, можуть зробити операцію з відновлення зору. Євгенія відповідала, що в неї все добре.

Почав накрапати дощ, і всі йшли в тумані. Завели жінку до вагону, допомогли розстелити постільну білизну.

Ми не маємо права показувати свої емоції. Ми повинні підтримувати людей, як стіна. І перш за все показати цим людям, що вони під нашим захистом, вони в безпеці і ми робимо все можливе, щоб вони почувалися в безпеці. Це наше головне завдання, - цитує The New York Times заступника директора департаменту екологічної політики Дніпровської міської ради Ярослава Крисько.

Директорка департаменту молодіжної політики та національно-патріотичного виховання Дніпровської міськради Одарка Біла пояснила, як виникла ідея створення Волонтерського центру допомоги матерям і дітям при вокзалі:

І я скажу одразу, що ініціатива створення Волонтерського центру допомоги матерям і дітям при вокзалі належить Геннадію Олеговичу Корбану. 
Після озвученої ним ідеї, що треба його створювать, ми, скажімо так, побігли одразу шукать, яка це може буть локація. 
Шостого числа (6 березня – прим.ред.) ми вже спілкувалися з власниками торгівельного центру, шостого прибирались у торгівельній площі, і вже на сьоме, на ранок, у нас були перші наші, скажімо так, гості, відвідувачі. 
Особливістю Центру мало стати те, що там волонтерили викладачі і психологи, тому що на Вокзальній площі панував розпач, і матері з острахом не хотіли відпускать своїх дітей від себе, тобто люди стояли в довжелезній черзі під мокрим дощем, діти мокли, і в цілому усвідомлення того, що є місце, куди можна завести дитину, де можна просушити речі, де можна погодувати дитину – у нас величезна кількість людей з немовлятами була, і найперше – ми організували кімнату для немовлят, де можна змінити пелюшки і грудьми погодувати дитину. 
Наш найменший учасник евакуації – шестиденна дитина", - розповіла Одарка Біла.

Нагадаємо, Верховна Рада продовжила дію воєнного стану та загальної мобілізації.