Чарівна мікрозелень: вчителька хімії з Дніпра придумала, як зробити харчування школярів здоровим

Оксана Артем’єва прийшла у дніпровську школу № 67 ще коли була студенткою 5-го курсу – на преддипломну практику. Було це у 1994 році. У січні цього року виповнюється 30 років з того дня, як вона почала працювати у цьому навчальному закладі.

Зараз це вже спеціалізована школа № 67 еколого-економічного профілю. А Оксана Артем’єва за цей пройшла довгий та непростий шлях від молодого вчителя хімії до вчителя-методиста, співавторки програми «STEM-ЛАБ», авторки посібників, Зараз вона ще й заступник директора закладу з наукової роботи, пише сайт «Наше місто».

– Так, хімія багатьом здається складним предметом, – погоджується Оксана Артем’єва. – Але він дуже цікавий, бо це предмет про життя. Хімія оточує нас всюди. Сьогодні через війну на нас падає багато мотлоху, його потрібно буде утилізувати та знешкоджувати. Цим будуть займатись саме хіміки.

Наразі Оксана Артем’єва активно займається таким перспективним напрямком як STEM. Це поєднання природничих наук, інженерингу, технологій, мистецтва. Вчителька впевнена, що освіта – це певний соціальний ліфт для дітей. Її задача – допомогти їм піднятись на ньому. І показати, що не може бути окремо математики, фізики, хімії. Всі науки пов’язані між собою. Оксана Артем’єва є  співаторкою програми STEM, яка рекомендована для викладання у новій українській школі.

–  Я намагаюсь все робити для того, щоб у дитини склалася єдина наукова картина світу, – розповідає Оксана Євгенівна. – Ті знання, які він отримав у школі, він має вміти застосовувати у житті. А ще обрати свою майбутню професію.  Дніпропетровщина – це промисловий регіон. Гадаю, ми, педагоги, мусимо докласти максимум зусиль для того, щоб наші діти залишались тут і працювали на його користь.

Учні 67-ї школи майже кожного разу йдуть на уроки Оксани Артем’євої  з очікуванням дива. Перш за все, це цікаві досліди. Наприклад, напередодні звичайних та новорічних свят вчителька запалювала звичайну свічку, стискала біля неї шкурку від апельсину – виходив саморобний бенгальський вогонь. Коли на уроках хімії досліджували жири, говорили про окопні свічки, здобували стеарин з господарського мила. Або вчились очищати воду.

–  Таким чином діти не просто навчаються, а отримують ті знання, які мають цінність, – зазначає Оксана Артем’єва. – Кожна дитина росте почемучкою, яку треба не втратити. Це можна робити навіть під час дистанційної освіти. Наприклад, дослідити оксаген та кисень за допомогою мультфільму.

У Оксани Артем’євої та її колег є чимало вагомих здобутків. У жовтні 2023 року  проєкт 67-ї школи брав участь у Міжнародному фестивалі «Наука на сцені» у Львові. Дніпряни показали себе якнайкраще, тож у серпні 2024-го в складі команди України братимуть участь у фіналі  конкурсу, який відбудеться у Фінляндії.

– Цей проєкт пов’язаний з вирощуванням мікрозелені, – розповідає Оксана Артем’єва. – Це дуже популярно сьогодні, бо пов’язано зі здоровим харчуванням.  Дітям потрібні вітаміни. Тому ми вирішили вирощувати корисні рослини прямо на підвіконні шкільних кабінетів. Спочатку школяри досліджують, як саме відбувається процес пророщування, а потім із задоволенням їдять те, що виросло. Виходить дуже класний додатковий перекус на перервах. Бо відносно вживання мікрозелені немає ніяких протипоказань. До того ж вона дуже різноманітна та смачна.

Для пророщування мікрозелені не потрібні ані земля, ані добрива. Тільки марля, на яку треба викласти насіння, та вода. Вибір насіння, яке можна знайти в інтернеті, дуже великий.  Від висадження до пророщування проходить всього лише біля трьох діб. Дітлахи різного віку із задоволенням пригощаються зеленою гречкою, горохом, люцерною, нутом та навіть гірчицею. Найулюбленіші ласощі – це жито.  Тож коли після закінчення перерви вчителі питають школярів : «Ну що, попаслися?», вони хором відповідають: «Так!».

За матеріалами Наше Місто.