Дніпровський журналіст Віктор Ожогін розповів про бойове поранення

Віктор Ожогін – захисник Вітчизни, ветеран АТО, а заразом - відомий дніпровський журналіст. Через тяжке поранення у стегно, яке отримав під Червоним Лиманом 17 вересня 2022 року, Віктор Іванович зараз перебуває на лікуванні. В короткому інтерв’ю Ожогін розповів журналістам про війну та бойове поранення, пише Gorsovet.

Яке завдання ставив перед собою заслужений журналіст України, коли пішов воювати?

Зараз ми всі пішли воювати не за нагороди і не за зірки на погонах воювати. Завдання наше – захищати Батьківщину, яка потрапила в халепу. В мене предки – захисники вітчизни і я такий же. Майже 40 років я старший лейтенант. Ще у 1988 році в 17й танковій бригаді я після зборів отримав звання старшого лейтенанта, командира танкової роти. З тих пір залишився старшим лейтенантом і цим пишаюсь. Мій покійний батько теж був старшим лейтенантом. 

Як і коли отримали бойове поранення?

Поранення я отримав у селі Щурове в Донецькій області. Це село - щось на кшталт Конча-Заспи місцевого розливу на річці Сіверський Донець. Вночі ми одержали завдання. Завданням було висунутись в село Щурове, а це 6 кілометрів по мінних полях. Ми зробили з’єднану роту, де я - заступник командира роти у складі ста чоловік. Ми перепливли Сіверський Донець на човнах. Я його, до речі, перепливаю чи не вдесяте за цю війну. Нас накрило відразу. Зараз же війна проста – дрони, артилерія. А ми - піхота. Хто не заховався – сам винний.

Це осколкове поранення?

Так. Осколок зі снаряда «гіацинт», 88 грамів. Потрапив у пахову область. Буду зберігати його все життя – він мені візуально нагадує ядерну пускову установку рф. А п’ять інших уламків залишилися у правому стегні.

Який настрій панує на фронті?

Настрій у військах бойовий. Звісно, всі люди різні. Як у суспільстві, так і на фронті, всі сприймають одні й ті самі ситуації по-різному. Але в цілому, якщо говорити про наш підрозділ, батальйон «Дніпро-1», в нас немає інших завдан - лише перемога. З першого дня війни ми на Донбасі, на передовій. Ми постійно захищали Рубіжне, Северодонецьк, Краматорськ, Слов’янськ. Ми визволяли Куп’янськ, визволяли Ізюм, визволили Лиман. Попереду ще дуже багато завдань.

За місяць Віктор Ожогін має намір повернутися до рідного батальйону «Дніпро-1».