Доброго ранку, ми з Маріуполя! - як працює волонтерський хаб у Дніпрі (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Один з найбільших волонтерських хабів у Дніпрі, який засновано маріупольцями, щодня приймає вже більше двох тисяч переселенців, повідомляє Горсовет. 

Хаб відчиняє свої двері об 11:00, але вже о десятій тут вишикувалася черга із дорослих та дітей із Маріуполя, Северодонецьку, Ізюму та інших гарячих точок України. Перед початком роботи команда хабу разом з друзями, духовенством, волонтерами відслужили молебень до Пресвятої Богородиці і почали надавати допомогу.

Організатор волонтерської діяльності - Кирило Долімбаєв. Приділив десять хвилин свого часу на інтерв'ю. Виглядає трохи втомлено, очі сумні, але почувається впевненість у своїх силах та величезна лють до агресора. На питання відповідає швидко - бо часу немає, багато роботи. 

- Чим ви займалися у мирному житті?

- Я працюю в банку, керівник юридичного департаменту східного регіонального направління. І зараз продовжую роботу, але дистанційно. 

З чого та коли почалася ваша волонтерська діяльність?

- З 14-го року, коли почалася війна з Росією, я став військовим волонтером. Я поїхав до першого підрозділу, який стояв на блопосту біля Мангушу, та привез першу каску STYER вживану. Зібралася команда. Це тривало до 16-17 року. А коли ми зрозуміли, що вже якоїсь проблематики немає у військових, кожен пішов своїм шляхом. Хтось почав займатися соціальними проєктами як я (у березні 2020 у період пандемії надавалася допомога медикам захисними масками, тестами, антисептиками). Потім я прийшов до співпраці із Православною Церквою України і з травня 2020 року почали робити соціально-культурні проекти з ними разом. 

Прим. Те, що Кирило скромно назвав "соціально-культурним проектом" - насправді фантастична робота на базі ПЦУ Храмом Св. Петра Могили та Собор Успіння Пресв.Богородиці . Було відбудовано та розписано петриківкою будівлю храму, у приміщені церкви були відкриті: школа бандури, бібліотека української літератури, школа живопису. Подвір'я храму прикрашали унікальні скульптури. Працювала соціальна їдальня. І це - далеко не все. Гроші збирали містяни, меценати із різних куточків України та світу. 

Коли почався повномасштабний наступ Росії на Україну, звісно, коли ми віїхали з Маріуполя до Дніпра, зробили з капеланом Православної Церкви України та іншими активістами та волонтерами цей хаб. Йому вже два тижні. Спочатку ми мали маленьку кімнату (прим. - приміщення для хабу було надано родичем одного з членів команди, дніпрянином) і обслуговували 50 біженців на день, а зараз це 2500 біженців на день. 

- Звідки надходить гуманітарна допомога та завдяки чому поповнюються ваші запаси?

- Моя задача - знаходити гуманітані грузи, оплачувати паливо, винагороду водіям. Допомога надходить з різноманітних хабів - Чернівці, Львів, Ужгород, Вінниця, Умань. Вся ця гуманітарна допомога йде з Європи, вона розподіляється по хабам, які вже відгружають нам. Зараз ми працюємо з Донецькою торгово-промисловою палатою, Івано-Франківською промисловою палатою та Вінницькою. Звісно, допомогають і маріупольці - вчора був контакт з Олександром Лашиним (прим. - найсильніший стронгмен України та депутат міської ради), він також буде нам допомогати. 

- Які об'єми гуманітарної допомоги надходять до вашого хабу та за яким принципом надається допомога?

- Зараз ми вийшли на об'єми від 15 тон в одній фурі. Таких фур до нас вже приходило декілька. 

Ми допомогаємо, в першу чергу, тим населеним пунктам, які зараз є тимчасово окуповані та в яких йдуть потужні обстріли з боку російської федерації - це Маріуполь, Волноваха, Харків, Ізюм, Северодонецьк, Лисичанськ, Рубежне, Попасна, станиця Луганська та решта. Ми орієнтовані і це наша принципова позиція - на вагітних жінок, на дітей до десяти років, родини військових. Наприклад, вчора була родина з Маріуполя, яка виїхала, але на блокпосту затримали сина і взяли у полон.

- Ви займаєтеся тільки гуманітарними питаннями, або ще і військовим допомогаєте? 

- Звісно, допомогаємо і військовим. Наприклад, якщо ми маємо такмед (кровоспинне, турнікети), амуніцію - відгружаємо військовим. Якщо маємо їжу, наприклад, мівіна суха, також відгружаємо військовим.

- Маріупольським військовим?

- До Маріуполя ми не можемо зараз завезти допомогу. Фонд "Повернись живим" вчора зміг якимось чином передати тепловізори, квадрокоптери. В нас можливості доставити гуманітарну допомогу наразі немає. Проблематика в тому, що фури розкрадають росіяни та так звані ДНРівці, та вбивають волонтерів. Був випадок кілька днів тому - вбили волонтера, який вивозив людей саме з Маріуполю. 

- До вас надходять нагрози? 

- Надходять. А що робити? Це війна, нічого страшного. 

- Скількі зараз людей у вашій команді? 

- 30-35. Десь 80% з них - маріупольці. Решта - з луганщини, дніпряни. 

Ще один активний діяч волонтерського хабу - Роман Перетятько. Ще у лютому Роман був настоятелем Храму Св. Петра Могили та Собор Успіння Пресв.Богородиці у Маріуполі. Зараз він розгружає фури з гуманітаркою, його дружина - фасує пакунки для переселенців, а донька бігає по дворі хабу разом із іншими дітьми волонтерів. 

- Як налаштована робота по видачі допомоги?

- Записуємо дані когось з членів родини, видаємо продуктові набори, побутову хімію та постільне за необхідністю. Дані потрібні для того, щоб нас могли перевірити ті, хто надає гуманітарку, та ще й для того, щоб фільтрувати тих, хто отримує допомогу не за потреби. 

- А які механізми є для того, щоб уникнути шахраїв?

- У першу чергу розраховуємо на людяність. Якщо хтось приходить раз на тиждень - то це зрозуміло і на здоров'я. А коли бачимо когось, хто приходить кожен день - відмовляємо. Нас обороняє поліція Дніпра, тероборона. Кажуть, якщо якісь провокації - викликайте, дві хвилини, ми реагуємо, розмовляємо. 

- А взагалі що по безпеці волонтерського хабу?

- Сподіваємося на хлопців, які на передовій стримують ту орду, та надіємося що сюди не дойде. Бо нам нема вже куди тікати. І волонтери, які нам допомогають - всі свої, яких ми знаємо вже не один рік. Як тільки з'являється якась "мутна" особистість, ми всі реагуємо швидко і стараємося зробити так, щоб людина покинула наш "вулик". 

- Чи є комунікація з дніпровськими волонтерами щодо допомоги психологічної або реабілітаційної для діточок?

- Так, майже усі волонтери, які зараз працюють у Дніпрі - наші давні друзі. Ми спілкуємося з ними з 14-го року, в нас є зв'язки. Зараз ми шукаємо фінансування - хочемо купити автівку вантажну, щоб направляти допомогу у інші частини Дніпра. Владика, митрополіт Сергій, опікується їдальнями, дитячими садочками, пологовими будинками. Туди також відправляється наша допомога. 

Ми взаємодіємо з протестантами, католиками, навіть з московським патріархатом, якщо вони планують переходити до УПЦ. 

- Ви вважаєте, що буде багато бажаючих перейти?

- З 24 лютого ситуація дуже змінилася. Якщо до цього часу десь половина хотіла перейти до ПЦУ, то зараз - десь 80-90% мають перейти впродовж літа, бо адекватні люди бачать усі ці звірства та роблять правильні висновки. Все буде Україна!