Історія військового з ТрО Дніпра
Один з військовослужбовців 108-ї окремої бригади ТрО – Микола Бондарь, на псевдо «Гном». Такий позивний йому дали через невисокий зріст. У своїй команді він почувається як у родині, але мріє повернутися до улюбленої справи після перемоги над окупантами. Історію захисника розповіли на фейсбук-сторінці бригади, – пише «Наше Місто»
Микола Боднарь родом з одного з сіл Кам’янського району, йому 54 роки. У цивільному житті він працював трактористом, шофером, токарем. З 1987 по 1989 рік служив в армії як механік-водій танка Т64. Після звільнення працював водієм вантажних, легкових автомобілів та автобусу. Він досконало знає автомототехніку, може діагностувати проблеми на погляд і по звуку, швидко виявляючи і усуваючи несправності. Професія водія для Боднаря — справжнє покликання, його доля.
Микола розпочав військову службу з перших днів війни — з 25 лютого 2022 року чергував на блокпостах у Кам’янському районі, а згодом воював на Донеччині, нині ж перебуває у Запорізькій області. На початку служби він звернувся до лікаря зі скаргами на здоров’я, що могло стати підставою для звільнення, але він вирішив залишитися з побратимами і продовжувати захищати Україну.
Вдома на чоловіка чекають дружина і донька. Старший син, якому 29 років, також на фронті. Дочці 14 років, але вона вже розуміє, що таке війна. Коротке речення телефоном від батька: «У мене все добре» означає, що він на передовій, несе службу в будь-яку погоду. Зустрічей чекають не тільки донька, але й дружина з невісткою. Невістка з маленькими онуками в Києві також сподівається на швидке закінчення війни.
Микола нечасто буває вдома, оскільки служба вимагає його присутності. Наказ командира зранку — і він вже готовий до виконання. Його важко наздогнати навіть молодим бійцям. Виконує всі накази беззаперечно, завдяки своєму досвіду та знанням.
Зараз «Гном» володіє різними видами озброєння від автомата і кулемета до більш крупнокаліберних засобів. Він сержант, командир бойової машини і відділення, виконує накази і вимагає того ж від своїх підлеглих.
Під час розмови Микола не приховує суму за родиною, донькою та онуками, що ростуть без нього. Він мріє про перемогу, мирну Україну, коли разом з рідними виїде на природу на Дніпро, ловитиме рибу, жаритиме шашлики та підніме келих за перемогу.
За матеріалами Наше Місто.