Кінбурнська коса палає: як живе курорт під час окупації

Кінбурнська коса – унікальна місцевість, розташована в Миколаївському районі. З одного боку її омивають води моря, а з іншого - прісні води Дніпра. Кінбурнська коса має власний неповторний мікроклімат. Щороку вона приваблювала тисячі туристів та любителів відпочинку на природі. Однак з початком повномасштабної війни російської Федерації проти України, Кінбурнська коса опинилась, мабуть, в найважчому положенні серед всіх приморських курортів. Жителі цього унікального місця опинились віч-на-віч зі своїми проблемами та постійними лісовими пожежами. Про це повідомляє Gorsovet із посиланням на репортаж редакції Кінбурн.Інфо. 

Кінбурнська коса до війни

Кінбурнська коса – одне з небагатьох куточків України, де збереглась краса природи, багатство фауни і флори. Широкі пляжі з дрібним приємним пісочком, тепла вода та атмосфера цілковитого єднання з природою – те, за чим сюди їхали тисячі туристів щороку. Унікальна фауна коси представлена білими чаплями, пеліканами, лебедями та качками.

До війни дістатись сюди можна було з Очакова чи Миколаєва на комфортних судах, адже на косі побудований сучасний причал фірми «Нібулон». Відомо, що цей бізнес для директора «Нібулона» Олексія Вадатурського був збитковим, але, не дивлячись на це, закривати він його не хотів. На жаль, 31 липня Героя України Олексія Вадатурського разом зі своєю дружиною було вбито російською ракетою у власному будинку в Миколаєві.

Окрім самого причалу, територія білі нього була дуже впорядкована - кафе, пляжні атракціони, навіси, парасольки, шезлонги, душ, туалет і баки для сміття. На даний час від всього цього залишилися лише спогади. Все понівечене та спалене.

Віддавали перевагу відпочинку на косі і любителі неформального відпочинку. Зазвичай, вони обирали центральну частину коси в районі села Покровка. Кого тут тільки не можна було зустріти - художники, музиканти, хіпі, нудисти, байкери та багато інших. З моменту анексії Росією Криму, до Покровки перебрались ті, хто раніше обирав Лису Бухту, Фіолент чи Мангупт.

З початком окупації жителі сіл Геройське, Василівка, Покровка та Покровські хутори залишилися віч-на-віч з вогнем, голодом та свавіллям загарбників, вони просять про допомогу!

Пожежі на Кінбурнській косі

З початком війни пожежі на Кінбурнській косі не вщухають. Ліс навколо трьох сіл – Покровки, Василівки та Покровських хуторів – повністю вигорів. В день буває по декілька осередків займання.

За даними співробітника місцевого лісництва, який попросив залишитись інкогніто, станом на початок серпня згоріли вже 1600 соснових гектарів лісу. Основні лісові пам’ятки Кінбурна - «Гіродотів ліс», «Волижин ліс» на даний час врятовані, завдяки місцевим мешканцям та лісництву.

Місцеві активісти повідомляють у Фейсбук, що лише 1 серпня працівники лісгоспу гасили вогонь з самого ранку до 9-ї вечора, На щастя, їм вдалося зберегти великі ділянки лісу. Така невпинна та важка робота – реалії для працівників лісництва уже протягом 4 місяців.

Масштаби пожежі такі, що у Покровці абсолютно все покрито попелом, Місцеві зазначають, що у Василівці. Яка знаходиться ближче, справи ще гірші.

Вода у морі з кришталево чистої перетворилась на мутну і забруднену. Навкруги плаває попіл та шматки згорілої кори дерев. Повітря просякло димом та гаром. Від цього запаху неможливо сховатись ніде.

Для розуміння, чому стаття почалась не з людей, а з пожеж. Справа в тому, що унікальність цього місця полягає ще і в тому, що ліси посаджені на чистому піску зусиллями місцевого лісгоспу, родичами та знайомими місцевих жителів. Для них збереження цієї природи та лісу - одне з пріоритетних завдань.

Життя в окупації

Населення Кінбурнської коси перебуває в окупації. Прибутків немає, продовольства теж. Окупанти не поспішають приймати участь в процесі гасіння пожеж, тож, все тримається лише на небайдужих місцевих мешканцях.

Єдину дорогу з боку окупованого Херсона росіяни перекрили. На початку липня при спробі виїхати з окупованої території було розстріляно родину. І як би люди не хотіли покинути тимчасово окуповану територію, дістатися сушею до безпечних місць можливості немає. Кінбурнська коса, без перебільшення, знаходиться в повній блокаді.

Транспортне сполучення з «материком» можливе лише моторними човнами. Він не місткий і витрачає багато палива, тому «дорогою життя» привозять тільки найнеобхідніше — ліки, крупи, борошно, паливо та запчастини для пожежних машин. 

На щастя, працює український мобільний зв’язок та інтернет. Проте не завжди і з перебоями. Магазини не працюють. Про кафе і мови бути не може. Готелі розграбували окупанти, автомобілі в місцевих також позабирали. Місцеві жителі намагаються нікуди не їздити навіть у межах Коси, бо ведуться постійні обстріли. По дорозі можна зустріти безліч орків, про їх безчинства тут добре знають, тому намагаються взагалі з ними не пересікатись.

Ще один важливий момент – фільтрація. Орки періодично викрадають людей та вивозять «на підвал». Утримання може тривати від кількох днів до місяця. Весь цей час людей катують. В цілому, подібні звірства окупантів переживають всі окуповані курорти. Для мешканців Кінбурнської коси ситуацію погіршують і постійні лісові пожежі. Здається, що навіть сама природа проти знаходження фашистів на українській землі.

Підсумки

Допомогти жителям Кінбурна вижити та зберегти на Косі хоча б ті ділянки лісу, які ще реально зберегти, може кожен.

Збір коштів на паливо та запчастини для пожежних машин здійснюється за такими реквізитами:        

• Карта Приват: 5168 7422 2781 8378 Станішевська Інна (з позначкою SAVE KINBURN)
•  PayPal: inna1964@ukr.net

Довідка. Kinburn.Info - це довідково-інформаційний проект про Кінбурнську косу, запущений редакцією НДАП «Кирилівка.Укр».