"Ми були рекрутами": у Дніпрі представили фільм про 3-ю окрему штурмову бригаду

зсу

“Ролей не було, ми розказували реальні історії людей”. З такої фрази розпочалась розмова журналістів з відомим українським режисером Любомиром Левицьким. Він завітав у Дніпро, аби презентувати нову документалку “Ми були рекрутами”. Стрічка розповідає історії війни через призму 8 героїв, головний з яких – військовослужбовець із позивним “Журналіст”.

Майже повна зала людей. Усі зібрались на допрем’єрний показ фільму “Ми були рекрутами” від режисера Любомира Левицького. Він оснований на історіях бійців 3-ї окремої штурмової бригади. Там є реальні кадри, які знімали воїни під час служби.

Борис грає головного героя з позивним “Журналіст”. Він не військовий, але повністю занурився в атмосферу, провів багато часу на базі з бійцями 3-ї ОШБ.

“Цей фільм підкреслює необхідність мінімізації, або ж й повного усунення, чітких меж між цивільними та військовими. Адже цивільні люди часто не розуміють, що за маскуванням ховаються такі ж люди, як і всі інші. Деякі з них соромляться, бояться, не знають, як правильно ставитися до військових, як ставити їм запитання. Журналіст прагне довести, що насправді жодних чітких меж та бар’єрів не існує. Все це лише штучно створені стереотипи, в які не варто вірити”, – зазначив актор Борис Савенко.

“Це такі ж люди, як і ми, і у них можна багато чому навчитися. Ми живемо в часи, коли такі легендарні особистості за рік-два стають на порядок вищими, ніж це могло б бути в мирний час. І цим треба користуватися, адже це й є солодкі плоди трагічної війни”, – сказав Борис.
Ще один учасник кінострічки, військовослужбовець Артем з позивним “Хата”. У документалці розповідає про свій шлях з 2015 року. Чоловік каже, був здивований, коли йому запропонували взяти участь у зйомках. Втім був щасливий, бо мав змогу з’їздити додому до дружини на 5 днів.

“Можливо, деякі слова, сказані нами у фільмі, зможуть мотивувати юнаків, які все ще вагаються. Адже якщо ми не здобудемо українську державу, то загинемо в боротьбі за неї. Іншого шляху немає”, – наголосив він.
Зйомки документального фільму зайняли всього 5 днів. А ось постпродакшн — 10 місяців. Кіно про війну не повинно бути просто видовищем бойових дій та вибухів. Його мета — показати людську сторону війни, емоції та переживання людей, яких вона зачепила. Це головний меседж, який хотів передати у фільмі режисер Любомир Левицький.

“Це було досить складно, адже на тлі війни ми не до кінця розуміємо наших героїв. Тому я подумав, що нам потрібна форма, яка буде максимально зрозумілою для глядача. Я вирішив взяти за основу образ юного рекрута, хлопця, який навчається на факультеті журналістики. Він розуміє, що його цивільне майбутнє під загрозою і, можливо, його взагалі не буде. Тому він приймає рішення приєднатися до 3-ї окремої штурмової бригади. Він проходить курс молодого бійця, що, до речі, сталося з ним і в реальному житті. Таким чином, він розпочинає свою місію, свою подорож, де бійці 3-ї ОШБ їдуть з київської бази на Схід для виконання певної операції”, – розповів режисер-постановник фільму Любомир Левицький.
Фільм про історії справжніх людей без прикрас, їх життя та війну, вже можна подивитись в кінотеатрах міста.

 

За матеріалами Наше Місто.