«Найприємніше – це малюнки дітей»: історії дніпрян, які стали на захист країни
Багато військових до початку повномасштабного вторгнення не мали військового досвіду. Серед них – Олександр та два Сергія. Вони розповіли свої історії журналістам Суспільного, – передає «Наше Місто».
Сергій – військовослужбовець 128-ї окремої бригади ТрО Дніпра. До початку повномасштабного вторгнення чоловік працював підприємцем. А після 24 лютого 2022 року Сергій став на захист України. Спочатку він служив у військах протиповітряної оборони у Дніпрі. А у червні 2023 року доєднався до 128-ї бригади територіальної оборони.
Раніше у чоловіка не було військового досвіду, але він ділиться, що військових за фахом у його підрозділі небагато, тож вони з побратимами разом вчаться та удосконалюють свої навички.
«Наші хлопці вдосконалюються постійно. У нас є спілкування з іншими підрозділами, ми спілкуємося, до нас хлопці приїжджають, наші хлопці їздять постійно їздять на навчання. У нас будівники, підприємці, професійних військових декілька людей всього», – ділиться Сергій.
Чоловік каже, що його мотивація – сім’я та бажання повернути назад наші землі.
Його побратим, Олександр, у цивільному житті був водієм теплотяга. А до лав ЗСУ чоловік доєднався на наступний день після початку повномасштабного вторгнення.
«Воювати не збирався, але через те, що ворог прийшов на нашу землю — іншого вибору не залишилось. 25 лютого 22 року, з самого початку. 24 лютого завершив усі свої справи по роботі та вступив до лав ЗСУ», – каже військовослужбовець.
Чоловік наразі займається виготовленням снарядів для БпЛА на 3-Д принтері. Він каже, що усьому навчився під час служби. Його мотивація – малюнки дітей.
«Напевно, найприємніше – це малюнки дітей. Ось дивіться, тут Ярина, 1-Б клас, вона намалювала тут і свою долоньку. Коли знаходишся в одному стані постійно, воно тебе трошки вантажить, але коли надсилають якісь малюнки дитячі, які вони намалювали своїми руками – це дуже сильно підіймає бойовий дух», – ділиться Олександр.
Ще один боєць 128-ї бригади ТрО – Сергій, у цивільному житті працював юристом. З початком повномасштабного вторгнення вирішив застосовувати свої уміння там, де вони більше потрібні. Тож тепер обов’язки Сергія – документообіг підрозділу.
«Я за спеціальністю юрист був, а потім війна, я думав також з усіма там автомат до рук та нищити ворога, але всі дізнались хто я такий, і сказали ось в мене такий фронт наразі. Я на той момент був молодим спеціалістом, тільки закінчив університет і почав практикуватися в молодій компанії. Планував адвоката отримувати та далі працювати в цій діяльності», – згадує Сергій.
Зараз одне з головних бажань військовослужбовця – поїхати в український Донецьк.
«Сісти в машину і поїхати по Україні, все чого я хотів. В Донецьк, саме в наш Донецьк», – ділиться чоловік.