Політтехнолог Сергій Гайдай: “Як киянин, я Дніпру заздрю”
Відомий в Україні політтехнолог Сергій Гайдай у розмові з шеф-редактором медіа-холдингу «Наше місто» Олексієм Безуглим розповів про те, чому керівництво країни треба критикувати навіть під час війни, навіщо країну-агресора слід виключити з ООН та яким може бути майбутнє місцевого самоврядування. .
Сергій Гайдай, який провів безліч виборчих кампаній різного рівня та є авторитетним політичним експертом, у воєнний час активно допомагає військовим. Прямо зараз він доставляв “мобільну майстерню” на фронт. Заїхав у Дніпро, де живе і працює безліч друзів і просто добрих людей. Сергій Гайдай розповів про свої спостереження за поточною політичною ситуацією в країні, відповів на гострі питання та поділився баченням проблем, які має вирішити держава та суспільство.
– Чи змінився Дніпро з початку війни?
– Я люблю Дніпро, покохав його давно. Для мене місто не змінилося з початком війни. На відміну від Києва, який реально був прифронтовим містом, опинився практично на лінії зіткнення. У столиці готувалися до боїв, будували блок-пости, укріплення.
Дніпру пощастило більше. При цьому Дніпро зараз – головний логістичний хаб постачання наших військових. Так, у місті з’явилися блокпости, були ракетні удари, серйозні прильоти, у т.ч. – страшний удар по житловому будинку 14 січня.
Зараз Дніпро виглядає нормально, тільки відчуття війни не пропадає.
– Ви згадали про ракетний удар противника по житловому будинку в Дніпрі 14 січня, внаслідок якого загинуло багато людей. На руїнах будинку саме з Вашої подачі з’явився банер із закликом підписати петицію про виключення країни-терориста з ООН. Що це?
– Ініціатива полягає в тому, щоб виключити росію з Ради безпеки і взагалі з ООН. Нагадаю, Організація Об’єднаних націй виникла після Другої Світової війни з метою запобігання війнам. У післявоєнній ситуації Сталін хотів мати більше голосів в ООН і повідомив союзникам, що СРСР – конфедерація, а Україна і Білорусь, як найбільш постраждалі від війни республіки, мають право увійти до складу ООН. Тоді Верховна Рада УРСР ратифікувала вступ до ООН.
Наприклад, коли розпалася колишня Югославія, кожна з країн, що виникли після її розпаду, вступала в ООН самостійно і в рамках процедури. Сербія довго намагалася зайняти місце колишньої Югославії, але через війну, яка йшла в Боснії, не могла цього досягти. І лише через кілька років змогла вступити до ООН. Після поділу Чехословаччини Чехія та Словаччина також вступали до ООН окремо.
І тільки росії дозволили це зробити. І припустилися помилки. Країна-терорист, агресор не повинна перебувати в Організації, яка покликана запобігати війнам.
Керівництво Дніпра на чолі з Борисом Філатовим дуже нам допомогло. Слід враховувати, що світові ЗМІ активно реагують на трагедії, що відбуваються під час війни проти України, у т.ч. – фотографують, знімають на відео руйнування, які спричинили нашим містам ворожі обстріли.
Коли я побачив, яка трагедія трапилася в Дніпрі, зателефонував Борису Філатову, поділився з ним нашою ідеєю – розмістити банер із закликом вигнати росію з ООН. Розраховував зустріти відмову – справді, мер був дуже зайнятий, трапилася жахлива трагедія. Однак був здивований тим, як швидко питання було вирішено та як успішно склалася взаємодія.
Дякую меру Філатову та всім, хто брав участь. Уся світова преса опублікувала фото банера.
Підписати петицію Геть росію з ООН! можна за посиланням.
“Філатов і Корбан – патріоти Дніпра, ці люди випробувані історією”
– У мережі гуляє маніпуляція про те, що у лютому 2022 р. Борис Філатов нібито “збирався здати Дніпро”. Це – гарно нарізаний відеозапис зум-конференції, який провів мер із депутатами. Я, як депутат міськради, сам брав у ній участь: вранці ми отримували автомати для захисту міста, а вдень відбулася ця бесіда. У складний час населенням відверто маніпулюють. Зрозуміло, хто маніпулює, на замовлення це зроблено. Як держава має реагувати на таке?
– Я це бачив, чув – адже Дніпро мені не байдуже. Я добре знаю Бориса Філатова та Геннадія Корбана. Вони – рідкісні патріоти Дніпра. Уявити, що вони збираються “здати” місто – це не про них.
Більше того, ці люди випробувані історією ще з 2014 року. Коли центральна влада, по суті, впала. І в столиці начхати хотіли на загрозу, яка тоді насувалася з Донбасу. У Дніпрі ж люди самоорганізувалися. Ті, хто не займалися політикою, перетворилися на серйозних політичних лідерів. А Дніпро став справжнім центром спротиву сепаратизму та гібридній агресії. Корбана називали міністром оборони, бо він вирішував, де знайти автомати для захисту міста
Цікаво, що таке унікальне явище, як жидо-бандерівщина, зародилося тут… Перші добровольчі батальйони пішли захищати Україну з Дніпра. Тому уявити, що вони “здаватимуть” місто – ні, неможливо
“Люди з криміналу прагнуть влади”
– В експертних колах кажуть, що замовником цієї акції був кримінальний авторитет на прізвисько “Нарік”. Показово, що після початку війни він втік з України – чи то через румунський, чи то молдавський, чи то угорський кордон…Як захистити державу від цих людей, які пересиджують війну, але захочуть повернутись і знову спробують впливати на політику в Україні?
– Наприкінці 90-х, за президентства Леоніда Кучми, тодішній глава МВС Кравченко санкціонував ліквідацію, буквально – відстріл криміналітету… Зачистка від криміналу пішла Києву на користь. Адже коли кримінал заходить у бізнес, отримує ресурси, політичні інструменти – це біда, це треба припиняти
А в деяких містах так не сталося. У Донецьку кримінал не приборкали, і там він прийшов до влади. А потім, через Януковича – прийшов до влади в країні.
Люди із криміналу адаптуються до влади. “Наріка” особисто не знаю, але розуміють, що до кожної нової влади ця людина намагалася знайти підхід. Була відома історія з “Томосом”, коли ця людина включалася до церковних справ за минулого президента Порошенка.
Це завжди дивувало. Кожен новий президент обіцяє, що вичистить країну від криміналу та корупціонерів. А потім оточують себе тими самими корупціонерами та злочинцями.
Адже люди із криміналу зручні для влади. Вони приносять гроші. Обіцяють лояльність. Їх легко контролювати, їм завжди можна вказати на їхнє місце. Вони можуть виконувати брудну роботу.
На жаль, і сьогоднішня влада грішить такою. І ця людина (кримінальний авторитет “Нарик” – прим.ред.) свої лазівки там знаходила.
Єдиний, з ким він не зміг домовитися – з Борисом Філатовим. З Філатовим взагалі не можна домовитися про те, що не відповідає його позиції
– Історія з позбавленням громадянства Корбана – що це було?
– Він – мій особистий друг, і на цю ситуацію я дивлюся не об’єктивно.
У мене є своя версія події. За всієї поваги до президента, якого не можу не підтримувати під час війни… Однак щиро вважаю, що навіть під час війни керівництво країни має критикуватись. Щоб воно не допускало помилок. Тому що помилки лідерів даються людям кров’ю. Тим ми й маємо відрізнятися від нашого ворога.
За всіх досягнень президента у нього є колосальні недоліки. Один із них – він не визнає критики, не вміє вибачатися та визнавати свої помилки.
У Києві запідозрили, що у Дніпрі є якийсь “штаб критики”. Цього пробачити не могли. Думаю, такі претензії були і до Філатова. Але він – легітимно обраний мер. Тож вирішили вибити сильного члена команди – Корбана. Позбавити його громадянства та не впускати в країну.
Причому зроблено це було негарно та не публічно. Закамуфлювали це під цілий список “лишенців” (людей, яких позбавили громадянства України – прим.ред.).
По суті – пішли шляхом Порошенка, який свого часу позбавив громадянства Саакашвілі в момент його від’їзду і не допустив його до України. Рівно таким же шляхом пішов Зеленський щодо Корбана.
Я був обурений. Підписував петицію. Вважаю, що це – колосальна помилка президента. Це – наслідки його невміння визнавати та терпіти критику.
–На Вашу думку, Дніпро – це приклад ефективної громади, чи є більш ефективні?
– Якщо порівнювати наші міста-мільйонники. Я, як киянин, Дніпру заздрю. Кілька років тому Київ чимось значно перевершував Дніпро – в урбаністичному розвитку, наприклад, а тепер Київ сильно відстає від Дніпра.
За останні кілька років у Дніпрі є явні зміни на краще… Ви у Дніпрі чудово організуєте простори. Я бачу зміни, бачу як це відбувається.
Я незадоволений мером Києва Кличком. Він так не діє. І з якогось моменту я став наводити Дніпро як приклад. У дніпровського керівництва більше професіоналізму та мудрості.
Можливо, я необ’єктивний – мені подобається Дніпро. Зрозуміло, тут не ідеально. Є багато проблем… Але пам’ятаю Дніпро кілька років тому і зараз – прогрес на обличчя. Те, що Дніпро за останні 5-7 років зробив колосальний ривок уперед – видно неозброєним поглядом.