Сім'я з 3-річною дитиною перепливли річку, рятуючись від окупантів під Херсоном

На Херсонщині сім'я змушена була переплисти річку на човні, щоб урятуватися від окупантів.

Про це повідомляє Горсовет з посиланням на видання "Грати".

Анатолію Фоменку, мешканцю Великої Олександрівки, довелося разом із матірʼю та трирічним сином втекти з рідного селища після того, як російські військові катували його кілька днів і погрожували вбити сім’ю.

Йому 23 роки, спортивної статури, одягається також по-спортивному: чорні штани «Адідас», чорна футболка «Пума», кросівки, бейсболка. На шиї та одній руці — татуювання, не пов’язані ані з «Азовом», ані з АТО — такі, зазвичай, шукають росіяни.

У Великій Олександрівці Фоменко має свій будинок, де жив із трирічним сином. Працював найманим робітником. Останнім часом — на будівництві.

10 березня колона російських танків і БТРів зайшла у Велику Олександрівку. Через півтора місяці Анатолію, його матері та сину довелося тікати з окупованого селища.

Коли сім'я зважилася на втечу, вони зрозуміли, що через блокпости їхати не можна, тому вирішили переплисти через річку Інгулець.

О 17.00 сім'я вийшла зі свого будинку в селі, їхній човен стояв на іншому березі річки. Чоловік роздягнувся, стрибнув у воду і переплив на другий бік. Човен був без весел. Він його відв'язав, а потім із води штовхав до берега.

Перепливши річку, сім'ї довелося йти полями до сусіднього села. Там вони переночували у сватів. Вранці треба було знову тікати. Сина більшу частину дороги доводилося нести на плечах. Мама допомагала, як могла, бо тіло в Анатолія боліло після побиття окупантами.

Фоменки пішки подолали 25 кілометрів, поки їх не підібрали українські військові та підвезли до найближчого села. Там уже їх забрав брат Анатолія та відвіз до себе.

Коли прийшли до наших, на блокпосту, такий моральний вибух був. Сльози", - згадує Анатолій.

Вони щосекунди боялися, що їх зловлять росіяни.

Раніше ми повідомляли, Сто днів війни – як пережила їх Дніпропетровщина.