Тікала з Маріуполя з сімкартами у бюстгальтері. Історія переселенки, яка знайшла прихисток у Дніпрі
Орина Семещук - переселенка з Маріуполя. Російське вторгнення в Україну змусило жінку рятуючись від обстрілів виїхати з міста, яке любила понад усе. Так само як і роботу у трамвайному депо. Любила до того, що в перші дня війни продовжувала старанно ходити на роботу. Аж поки трамвайні колії не були розбомблені окупантами, пише Gorsovet.
У березні в Маріуполі зникли газ, електроенергія, вода. Харчі стали на вагу золота – згадує Орина Семещук.
Останньою краплею для жінки була смерть близької подруги від осколкового поранення в голову, просто на очах у дітей. Орина нарешті наважилась їхати, рятуючи чотирнадцятирічного сина і дванадцятирічну доньку. Разом з ними та чоловіком Орина пішки пройшла 20 кілометрів до селища, звідки мікроавтобусом доїхала спочатку до Запоріжжя, а потім до Дніпра.
На блокпостах росіяни оглядали усю родину. Я рятувала фотографії з Маріуполя. Тож у розрядженому телефоні не було сімкарт – їх я вшила у пушапи бюстгальтера – згадує жінка.
У Дніпрі родину Семещуків зустріли гостинно. Допомагали чим могли різні люди – прості перехожі, волонтери, міська влада.
У цьому місті зустріла багато чуйних людей. Ніколи не забуду, як люди в трамваї, розуміючи, що перед ними переселенці, давали гроші і говорили: "Купіть дітям поїсти" - згадує Орина.
Сьогодні Орина Семещук – водійка трамвая комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міськради. Працює на совість, як завжди. А на згадку носить з собою старе маріупольське посвідчення.
Жінка слідкує за подіями в Маріуполі. Їй до сліз боляче дивитися на світлини розбитого міста.
Місто розвивалося, цвіло. А що зараз? Ми відвоюємо Маріуполь. Але доки його приводитимуть у нормальний стан, наші діти-підлітки стануть дорослими самодостатніми людьми. Моя квартира в Маріуполі зруйнована. Пройшла лише доба після того, як ми виїхали - і в квартиру прилетіло два снаряди, один з яких потрапив у дах, а інший зруйнував лоджію - зітхає Орина Семещук.
Окрім роботи на комунальному підприємстві, Орина здає кров у донорському центрі. І тим самим робить важливу справу - рятує воїнів - тих, хто віддає за нас свої життя.