“У 1991 році ми отримали незалежність як подарунок. Тепер маємо бути готовими її відстояти” – пропозиціонер з Дніпропетровщини Павло Хазан
Павло Хазан - депутат Дніпропетровської обласної ради від партії «Пропозиція», учасник АТО та вчений в ефірі ПРОпозиціонери Клубу – засідання, присвяченого Дню Соборності України – розповів про основні проблеми формування державності та висловив пропозиції щодо того, як змінити ситуацію.
Про це повідомляє "Горсовет" з посиланням на сайт партії "Пропозиція".
Павло Хазан впевнений, що аналіз подій 1919 року і сьогодення свідчить про те, що як тоді, так і зараз люди так і не відчули, що таке держава і яка їхня роль у її формуванні. Причин цьому багато – починаючи від історичного контексту, завершуючи економічними і зрештою ментальними передумовами.
За словами депутата, взірцем відчуття держави для нього є Ізраїль.
Наскільки там в кожній сім’ї, в кожній людині, з ким я спілкувався, є готовність за будь-яких умов віддати життя за незалежність країни. Тому що ізраїльтяни кажуть: вони на своїй землі, їм нікуди більше йти. На жаль, поки що в українців цього немає. Бо вони отримали незалежність фактично просто так і не відчули всю її цінність. Хоча після того, як почалася війна, для тих людей, які були в ній задіяні і продовжують захищати нині, для волонтерів, які допомагали і продовжують допомагати боронити країну, звичайно, незалежність і соборність України є чимось особливим – ось це і є відчуття своєї держави. Звичайно, кожний працює на своєму місці, в своєму фаховому напрямку. Але те, що має людей об’єднувати – це розуміння небезпеки, яка є на сьогоднішній день, розуміння того, що зараз війна, яка може перекинутись на всю територію. Ми маємо бути готовими відстояти незалежність, яку в 1991 році отримали як подарунок. Інакше сумні події сторічної давнини можуть повторитися», – сказав депутат-пропозиціонер.
Формування поваги до української армії, яка боронить Україну, - це те, з чого, на його думку, слід почати насамперед. І це має стати важливим елементом справжнього патріотичного виховання. Воно має бути на різних рівнях: у дитячому садочку, в школі, в університеті, і, звичайно, в родинному колі.