Вчителька з Криворіжжя веде уроки з палати важкопораненого сина

Криворізька вчителька – мати військового, який отримав важкі поранення. Він знаходиться у лікарні у Львові. Його мати, незважаючи на свою роботу, не залишає сина. Тому вчителька проводить заняття з учнями у палаті, де лікується поранений, – передає «Наше Місто».

Віра Григорівна, вчителька з Кривого Рогу – мати важкопораненого військового. Протягом останніх шести місяців вона живе в палаті свого сина, який отримав серйозні поранення на фронті, втративши одне око, праву руку та пальці на лівій руці. Попри це, вона дбає про свого травмованого сина і підтримує його під час важкої реабілітації. Завдяки турботі Віри Григорівни та величезним зусиллям медичного персоналу, військовий вже може вміло пересідати з ліжка до колісного крісла.

Навіть перебуваючи в реабілітаційному центрі у Львові, вчителька не припиняє свою педагогічну роботу і дистанційно веде уроки для учнів з Кривого Рогу. Її «робочий стіл» знаходиться прямо на підвіконні.

«Є у мене планшет, інтернет і мої підручники. Книжки я з собою з Дніпропетровщини привезла. Я не можу без підручника, мені так краще», – розповіла жінка журналістам.

Сам військовий, Володимир Овсяніков, родом з маленького села Андріївка. В мирні часи він був завзятим мисливцем. Проте, коли росіяни вторглися в Україну, він вирішив стати на захист Батьківщини та приєднатися до ЗСУ. Але через погіршення стану здоров’я йому відмовили.

У березні чоловік досяг своєї мети: приєднався до партизанського руху для координації ударів українських військових на Херсонщині.

«Ворог зупинився на кордоні мого рідного села. Я, як мисливець, добре знаю всі стежки, входи та виходи», – розповів військовий.
Пізніше він приєднався до ЗСУ та боровся за Україну в складі 43-ї окремої артилерійської бригади. Володимир брав участь у бойових діях на Херсонщині та Донеччині. Перше поранення військовий отримав під Бахмутом у районі Красної Гори, друге – на кордоні Луганської області. Він втратив частину руки та око. Третє серйозне поранення сталося влітку 2023 року.

«Тоді був сильний обстріл. Росіяни атакували нас з усіх сторін. Я коригував вогонь. Був приліт і один з моїх побратимів отримав поранення, я підбіг йому допомогти і в той же момент ворог поцілив прямо в нас – весь удар я прийняв на себе», – згадує розвідник Володимир.
Військовий потрапив на реабілітацію до Львова. Після третього поранення Віра Григорівна не розлучалася зі своїм сином жодної секунди. Уламки серйозно пошкодили ногу Володимира, але завдяки лікарям, її вдалося врятувати, відновивши кістку та пересадивши м’які тканини.

Наразі на воїна чекає реабілітація і протезування руки. Незважаючи на це, він не планує відмовлятися від військової кар’єри і мріє повернутися до армії, щоб допомагати своїм побратимам та сину, який також бореться за свободу України.

«Попри все, я мрію повернутися на фронт. Знаю, що це вже не буде “нуль”, але я хочу бути корисним та допомагати своїм побратимам», — каже розвідник.