Велику приватизацію важко назвати ефективною – Семенюк
Верховна рада скасувала заборону на проведення аукціонів з продажу об’єктів великої приватизації у період карантину. За попередніми оцінками Кабміну, вона може принести до держбюджету близько 12 млрд грн. Втім люди пропозиції в регіонах мають власну позицію щодо цього рішення. Своєю поділився перший заступник голови Кіровоградської обласної ради, депутат від ПП «Пропозиція» Юрій Семенюк.
- Які ключові проблеми Ви бачите в рішенні парламенту відновити приватизацію великих державних об’єктів?
- По-перше, навряд чи бажанням віддати певні об’єкти державної власності в приватні руки називати «приватизацією». Бо коли вона задумувалася, мова йшла про приватизацію трудовими колективами, пересічними громадянами. Сьогодні їх хочуть просто продати великому бізнесу.
По-друге, хотілося б побачити перелік власне об’єктів великої приватизації. Зрозуміло, що мова не йде про стратегічні підприємства. Але будь-який автобусний парк чи теплоцентраль є стратегічними, принаймні, в масштабах регіонів, де вони розташовані.
І третє питання – головне: а чи запитали думку органів місцевого самоврядування, на території яких ці об’єкти розташовані? Щоби розуміти, чого очікувати – чи збільшиться безробіття, що буде з соціальною сферою. Великі підприємства часто надають на місцях комунальні послуги мешканцям громад, зокрема, постачають воду, тепло. Місцева влада має висловити свою позицію. Якщо є співпраця між державою, Фондом держмайна, міністерствами та самоврядуванням, то, мабуть, не слід ставити нас перед фактом продажу, як це відбувається, наприклад, з урановими шахтами СхідГЗК, розташованими в Кіровоградській області. Таким чином, на мій погляд, порушується субсидіарність – чіткий розподіл повноважень між місцевим самоврядуванням та державною владою. Це один із ключових аспектів програми партії «Пропозиція».
І четверте. В умовах світової пандемії економіка завмерла, жоден серйозний інвестор не проводить великих фінансових операцій. Відтак, мета держави отримати від приватизації 12 млрд гривень вельми примарна.
- Побутує думка, що у приватних руках підприємство «оживає», до його управління приходять професійні фахівці, які можуть перетворити його на процвітаючий бізнес…
- Це питання я б назвав умовно «іміджевим». Нам говорять, що до державного управління, зокрема до міністерств і менеджменту державних підприємств, тепер залучають сучасних висококласних фахівців. Вони закінчили відомі світові вузи, успішно працювали в бізнесі. Але випадків успішного переродження підприємств не так багато. Бо як правило, державні підприємства так і залишаються неефективними, збитковими, з якими єдине, що можна зробити, це продати. Чому «Укрзалізниця», наприклад, так і не стала прибутковою? І зрештою ми бачимо приклади, зокрема, в Кропивницькому, коли місцеві громади повертають під свій підприємства, які були збитковими в приватних руках. І ці підприємства починають успішно працювати і розвиватися. Чому державі простіше продати підприємства, ніж, маючи всі важелі, створити умови для їхньої ефективної роботи? Особисто мені незрозуміло. Чому не спростити їм життя, не звільнити на п’ять-сім років від сплати частини податків та зборів, щоб вони стали на ноги, створили додаткові робочі місця та працювали далі?
- Чи є все ж на Кіровоградщині приклади успішних підприємств, які перейшли з комунальної чи державної власності у приватну?
- На жаль, досвід минулих років показав, що жодне комунальне підприємство, яке передавалося в приватні руки, не стало прибутковим і навіть ефективним. З них витискали все, що можна, а потім повертали з боргами. Маємо й сумні приклади державних підприємств – Гайворонський завод тепловозів, наприклад, або підприємства буровугільного комплексу в Олександрії. Їх п’ятнадцять років тому «поховали» приватні менеджери – розрізи затоплені, робочі місця втрачені. І, повірте, не через те, що нікому не потрібне буре вугілля. Або завод гірського воску в Димитровому – там було обладнання, яке одразу продали, а це було бюджетоутворююче підприємство… І сьогодні в Димитровому з роботи залишилася лише бюджетна сфера та сільське господарство. Таких прикладів достатньо, тому зрозуміло, що нову велику приватизацію важко назвати ефективною, і всі її сприймають дуже насторожено. Тим більше, в умовах, коли нагальних проблем і без того вистачає.
Залишки потужностей холдингу «Олександріявугілля»
Окреме питання – контролю, зокрема екологічного, за діяльністю підприємств після того, як вони опиняться в приватній власності. Відповідна законодавча база в нас слабувата, стан українських судів також не додає оптимізму. Нема гарантії, що ми матимемо змогу захистити інтереси громад та держави у випадку будь-яких порушень з боку нових власників підприємств, що підлягають приватизації.
У програмі партії «Пропозиція» є пункт «Модернізація і прогрес». Ми пропонуємо повернути природні багатства і стратегічні підприємства під контроль усіх громадян, управління цими активами через державно-приватне партнерство, наукову і промислову політику, а також реіндустріалізацію – на рівні країни та громад.