Ветеран ЗСУ Сергій Швець: «Війна скоро завершиться, путін здохне»

Учбовий літак та аксесуари для зброї. Ветеран Сергій Швець демобілізувався за станом здоров’я, але не припинив наближати Перемогу. Він винайшов корисні прилади, які самостійно виробляє та передає на фронт.

Він називає себе двічі ветераном. У 2014 році Сергій пішов до військкомату з мисливським карабіном. Так в нього з’явився позивний – Сайга. Воював у складі батальйону «Дніпро-1» до поранення.

“Від наших позицій до Донецька було 200 метрів. І на нас постійно лізли, ніякої підтримки від військових не було, техніки в нас теж не було. Тому тримали тим, що на той час у нас було своє: автомати Калашникова, гранатомети якісь. Трималися і витримали. У нас в батальйоні було багато людей з Донецька. Вони кажуть, як ми можемо відходити, якщо ми бачимо свій дім”, – згадує ветеран, волонтер Сергій Швець («Сайга»).

6 років мирного життя, улюблений яхтінг, мандрівки світом. Але 24 лютого ветеран з інвалідністю вдруге пішов до військкомату.

“Я прокинувся, і моя дружина спитала – ти ж не підеш на війну? Вона розуміла, що скоріш за все я піду. Тому що як може бути інакше, це нормально, нас так виховували – якщо на твою Батьківщину хтось нападає, треба захищатися. Вдруге в житті мене спитали в військкоматі чому я прийшов. Тому що, коли я прийшов, був на третій групі інвалідності. І мені кажуть, що я непризивний. Я збрехав, що я буду літати на “Байрактарі”. І мене радісно мобілізували”, – каже Сергій.

Був оператором дронів на Маріупольському напрямку. Пізніше відповідав за технічне озброєння, бойову та іншу техніку, їхню експлуатацію та ремонт. Отримав серйозну контузію, коли намагався врятувати пораненого побратима.

“Це був мій друг. Прилітає весь у кровищі, вкинули в автівку, та полетів його вивозити хоч якось. Наш командир його трошки перев’язав, він був живий. Він був ще живий. Але бомбардування продовжувалось, чув, що вибухає все навкруги. Якоюсь хвилею і зачепило”.

Після цього вдруге демобілізувався. Але не припинив допомагати фронту. Його хобі – розробляти  корисні речі для фронту. Один з винаходів – швидка зарядка для магазинів автоматів Калашникова.

На друк двох зарядок йде більше 7 годин. Їх Сергій робить після крапельниць у лікарні. Всі матеріали купляє власним коштом, готові віддає у різні підрозділи.

Інша розробка Сергія – учбовий літак. Коштує дешево – а користі від нього чимало.

“Це дійсно іграшка. Але вона дозволяє навчитися керувати, курувати з пульта в ручному режимі. Хто навчився літати, той буде літати на всьому. І на маленькому, і на великому. Для цього це і робиться”.

Яхтінг під час війни – під забороною. Втім Сергій знайшов вихід. Виходить разом з дружиною на воду у невеличку бухту.  

“На велике Дніпро виходити не можна, але у нас невеличка калюжа тут в яхт-клубі, по ній можна трохи походити, вітрила відкрити. Можна відпочити, у нас на яхті можна встановити стіл, відзначити День народження, відпочити”.

Окрім Перемоги України, у Сергія є ще одна мрія. Сісти за штурвал літака. Він вважає, чекати залишилось недовго – в цьому році війна завершиться.

“Ми всі наближаємо нашу перемогу, і мені чомусь здається, що це буде вже скоро, ні два-три тижні, як там казав один. Велику країну, де багато м’яса, яке можуть посадити на якісь старі танки, на Т-34 посадять та поїдуть, їх багато, вони будуть їхати-їхати. Поки щось не зміниться. Не може воно тягнутися постійно, воно потроху починає розсипатися. Ми ж бачимо, там у них щось потікло, затонуло, мені здається, протягнуть вони не так довго. І той же путін, він теж колись здохне. Скоро здохне. Дуже скоро Дніпро буде вільним, і ми зможемо виходити на велику воду, будемо мандрувати. Підемо до нашого Криму, така в мене мрія. Піти в наш Крим, стати там на якорі. Походити по горах”, – розповідає Сергій.

 

За матеріалами ДніпроTV.