Заборонити, не можна дозволити: чому в Україні під час війни не працюють веб-камери

До повномасштабного вторгнення росії подорожувати Україною онлайн можна було цілодобово. Досить просто було вбити в гугл запит на кшталт «Веб-камери Києва, Харкова, Одеси, Арабатської Стрілки» тощо і дізнатися, яка погода на улюбленому курорті Азовського чи Чорного моря, наскільки завантажені пляжі влітку або, наприклад, лижні траси на Закарпатті взимку. Мережа приватних міських та туристичних камер по Україні була дуже масштабною та різноманітною. Але в останні дні лютого ситуація кардинально змінилася. «Вебки» перестали працювати як у окупованих населених пунктах, так і у вільних. Детальніше про причини їх відключення, а також про перспективи відновлення роботи після закінчення військового стану розповідає Gorsovet з посиланням на експертів Webcam.UA та Kubik.services.

Що за документами

Слід зазначити, що діяльність приватних веб-камер в Україні не відрегламентована належним чином. Щоб встановити систему відеоспостереження, наприклад під своїм вікном, де припарковано автомобіль, або на базі відпочинку в Кирилівці, не потрібно отримувати дозвіл ні в поліції, ні в місцевому органі влади. Купив, підключи - дивишся картинку.

Також офіційно не вводилася і заборона їхньої роботи під час повномасштабної війни. Були лише усні прохання від місцевої влади припинити публічну трансляцію з відеокамер усім, хто їх має. І переважна більшість тих, кого просили, до них дослухалися. Залишилися лише деякі «індивіди» серед власників готелів на заході України, для яких реклама та заробіток значно важливіша за безпеку людей.

А саме безпека і є головною причиною, через яку камери відключили. Адже в цій битві ми маємо справу не з чесним противником, а з країною-терористом, яка скоїла в Україні незліченну кількість військових злочинів, і використовує будь-які можливості, зокрема й технічні, щоб нав'язати свою перевагу.

На перший погляд може здатися, що «вебка», спрямована на центральний проспект обласного центру, щоб враховувати дорожню ситуацію або ж на гірськолижну трасу на курорті Буковель, не здатна коригувати удари ворога. Але це лише на перший погляд. Раптом збочений розум воєначальників путіна вирішить, що дорогами мирного міста транспортують «бандеромобілі», або ж в Буковелі на гірках тренуються спецназівці. І якщо, не дай Боже, ракета вдарить поруч із певним туристичним комплексом, його власнику дуже складно буде довести правоохоронним органам, що працююча веб-камера тут не до чого.

Крім того, на початку війни ворожа пропагандистська машина масово використовувала записи з веб-камер в українських містах, щоб переконати своє «стадо» в тому, що росія не бомбить мирне населення. Це в той час, коли ракети одна за одною вибухали на площі Свободи в центрі Харкова, забираючи життя безневинних людей. «Ось, подивіться, в обласних центрах України нічого не відбувається: люди спокійно гуляють вулицями», - розривалися всякі соловйови, симоньян та інші. Тому ніякі аргументи за роботу приватних веб-камер під час військового стану не доречні і навіть злочинні.

Так пояснив своє сприйняття проблеми власник компанії «Кубік Груп» – одного із сервіс-провайдерів веб-камер у низці регіонів України, а зараз боєць Бориспільського ТРО Антон Кубій:

Росія – країна-терорист. І це не емоційна оцінка, це підтверджена фактами реальність. На перший погляд здається: що може дати ворогові «підглядання» за аквапарком чи гірськолижним курортом? Це ж не військові об'єкти. Але торговий центр у Кременчуці, Будинок побуту у Вінниці, 9-поверхівка у курортній Сергіївці Одеської області – це далеко не військові об'єкти. Але їх атакували ракети. Це і є терор, залякування населення, створення масової паніки, яка має на меті схилити українську владу до переговорів. І ці терористи можуть з тим самим успіхом атакувати будь-яке відносно багатолюдне місце. Тому, на мій погляд, до закінчення війни мають бути вилучені з публічного доступу всі веб-камери на території України, за допомогою яких навіть у глибокій теорії можливе наведення на багатолюдні цілі та коригування вогню,- сказав він.

Про ситуацію на окупованих територіях

На окупованих територіях ситуація аналогічна лише причини відключення систем відеоспостереження інші. Переважна більшість веб-камер у захоплених окупантами Запорізькій та Херсонській областях перебувала на узбережжі. Щоб під час сезону відпусток українці могли скласти уявлення про завантаженість курортів, погоду, поділитися враженнями у коментарях під трансляціями. В інших населених пунктах камери теж були, але у значно меншій кількості. Ті, що потрапили окупантам на очі, вони одразу ж вкрали. Що й казати, якщо навіть поношену білизну виносили з котеджів у Київській області та унітази на танках тягли у свою тмутаракань. Зрозуміло, що дороге сучасне обладнання без уваги не залишили. Деякі не працюють із технічних причин. Докладніше ситуація прояснила ситуацію головний редактор Кирилівка.Укр та засновник проекту Webcam.UA Євген Смельчаков.

Основна причина відключення камер в окупації – це зміна IP-адрес у мережах та відключення маршрутизації більшості автономних систем через дії рашистів, внаслідок чого відновити зв'язність дуже складно. Крім того, є блокування зв'язків із серверами, розташованими в Україні, на рівні маршрутизації, а також блокування тунелів на рівні DPI, - розповів він.

Експерт вважає, що після закінчення війни відновлення роботи камер може тривати від кількох годин до кількох місяців. Якщо веб-камери були відключені просто з міркувань безпеки, то включити їх справа кількох хвилин. Але для початку потрібно буде провести техобслуговування, якого обладнання потребує після багатьох місяців знеструмлення. Там, де камери знищені внаслідок ворожих атак чи крадіжок, і, що ще гірше, – постраждала мережева інфраструктура, – терміни перезапуску можуть затягтися до півроку та більше.