Гранатометник батальйону «Самарівські вовки» 108-ї Кодацької бригади територіальної оборони Юрій поділився своєю історією від окупації Енергодара до фронтових боїв. Він пройшов через десятки ворожих блокпостів, пережив авіаудари та атаки дронів, але зберіг віру в людей і надію на перемогу.

Життя в окупації та шлях до фронту

До повномасштабного вторгнення 2022 року Юрій жив у Енергодарі. За освітою — практичний психолог, але також працював інженером з охорони праці та керівником служби захисту прав споживачів. Коли російські війська підійшли до міста, він разом з мешканцями виходив на блокпости, намагаючись зупинити окупантів. Після 28 ворожих блокпостів і 12,5 годин у дорозі йому вдалося потрапити на підконтрольну Україні територію.

Переход на українську мову

Після втечі з окупації Юрій, який раніше спілкувався російською, свідомо став використовувати українську, підкреслюючи свою відданість країні.

Служба в територіальній обороні

Юрій почав службу в 23-й бригаді, а згодом приєднався до «Самарівських вовків» 108-ї Кодацької бригади. Через освіту його швидко залучили до штабної роботи, але фронт не залишав його в безпеці: обстріли авіабомбами та атаки ворожих дронів не раз ставали частиною його щоденного життя.

Найбільш пам’ятна зустріч

Найглибше враження на Юрія справила зустріч з лікаркою, якій він намагався подарувати каву та цукерки. Вона, у свою чергу, наголосила, що саме українські захисники дарують їй можливість працювати, що викликало у бійця сильні емоції та впевненість у правильності свого вибору.

Мрії та сподівання

Зараз Юрій очікує на рішення військово-лікарської комісії через наслідки поранень. Його донька перебуває в Німеччині, а батьків він вивіз ближче до Дніпра. Головне бажання — дожити до кінця війни та повернутися до спокійного життя з близькими.

Ця історія ілюструє мужність та стійкість багатьох українців, які захищають нашу країну навіть за складних умов.