23-річний Микита з Дніпропетровщини служить у 128-й окремій важко механізованій бригаді «Дике Поле» разом зі своїм батьком. Хоча вони знаходяться на різних бойових позиціях і рідко бачаться, під час обстрілів у них діє спільне правило — насамперед перевірити, чи все гаразд із рідною людиною.

Шлях до військової служби

До початку повномасштабної війни Микита навчався у коледжі за спеціальністю верстатника-фрезерувальника і планував працювати у цивільній сфері. Пройшов строкову службу, а 24 лютого 2022 року війна змінила всі його плани.

«Ми спочатку навіть не усвідомили, що почалася війна — не було телефонів. Побачили, як з пункту масово виїжджають цивільні машини, а потім командири відкрили кімнату зі зброєю», — згадує Микита.

Військовий досвід і нові спеціальності

За час служби Микита брав участь у бойових операціях на Херсонщині, Миколаївщині, Одещині та Запорізькому напрямку. Спочатку служив у підрозділі протиповітряної оборони, працював з ПЗРК і великокаліберними кулеметами, захищаючи піхоту.

Наступним кроком стала служба оператором FPV-дронів, розвідником БпЛА та ремонтником безпілотників. Зараз Микита — головний сержант взводу FPV, навчає молодих пілотів і готує бойові позиції. Його знання верстатника-фрезерувальника допомагають ремонтувати та модернізувати дрони безпосередньо в польових умовах.

Служба родиною

Окрім Микити і його батька, у підрозділі служить ще один їхній родич. Хоч вони і знаходяться на різних позиціях і не можуть бути поруч під час бойових завдань, під час обстрілів вони завжди перевіряють зв’язок між собою, аби переконатися у безпеці.

За період війни строкова служба фактично тривала у Микити роками — він підписав контракт і свідомо обрав напрямок, де може бути максимально корисним для країни.