До повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Дмитро Батечко працював старшим викладачем у Дніпровській політехніці, займався спортом і виховував двох доньок. Після початку бойових дій він став учасником боїв під Авдіївкою та Ізюмом, отримав тяжке поранення і пройшов через операцію на серці. У 2024 році Дмитро брав участь у Курській операції як військовослужбовець десантно-штурмових військ.

Передумови війни та підготовка

Ще у 2014 році Дмитро відчував загрозу масштабного конфлікту. Він багато спілкувався з військовими 25-ї окремої Січеславської повітрянодесантної бригади, які проводили тренування для студентів у спорткомплексі на Орлівщині. Незважаючи на повідомлення про Іловайськ, масштабної війни на той час не очікували.

Початок повномасштабної війни

24 лютого 2022 року Дмитро прокинувся від вибухів неподалік Дніпра, у Любимівці. Перші дні він намагався вивезти родину у безпечне місце, але впевненість в обов’язку захищати країну змусила його повернутись до військової служби. 8 березня 2022 року Дмитро вже був у військовому підрозділі, який відправили під Авдіївку.

Військовий досвід Дмитра

  • Бойові дії під Авдіївкою, де він вперше побачив реальну війну;
  • Перебування на Харківщині, участь у боях під Ізюмом та Вернопіллям, де отримав тяжке поранення;
  • Подальше лікування у шпиталях Дніпра, Харкова і Лозової, складний період реабілітації;
  • Повернення до служби в логістичному підрозділі та участь у Курській операції 2024 року;
  • Перенесена операція на серці через повторні серцеві напади.

Повернення до цивільного життя

Після демобілізації Дмитро повернувся до викладання у Дніпровській політехніці: він проводить заняття з фізичного виховання, домедичної допомоги та базової військової підготовки. Робота зі студентами допомагає йому адаптуватися після війни. Викладач підкреслює важливість навчання молоді навичкам порятунку життя, зокрема серцево-легеневій реанімації.

Особисте життя

Дмитро виховує двох доньок, які наразі проживають у Польщі. Він заохочує їх вивчати мови і розвиватися, але прагне, щоб вони пам’ятали про Україну. Незважаючи на складнощі, викладач не шкодує про свій вибір і сподівається здійснити ще добрі справи у житті.