128 окрема важка механізована бригада «Дике Поле» впродовж шести місяців тримала оборону та вела наступальні дії в прифронтовій зоні на півдні України.

Швейцарське видання Tages-Anzeiger опублікувало великий матеріал, оснований на зустрічах із українськими військовими вздовж лінії фронту, зокрема про бійців 128 бригади, які перебували ближче до російських позицій, ніж більшість українських захисників за весь час війни.

Життя у підземних тунелях

  • У листопаді 2025 року бійців доправили бронетранспортером у село Степногірськ, де вони зайняли покинутий будинок і облаштували підземні тунелі між будівлями для прихованого просування та протидії ворогу.
  • Воїни проводили дні й ночі в ізольованих тунелях, маючи змогу випростатися лише у будинках.
  • Через обмежену вантажопідйомність дронів вода на день складала близько півлітра, іноді менше, тому її економили, збирали дощову воду та топили сніг.
  • Для підтримання зв’язку доставляли батареї та харчі, а також листи від рідних, які скидали з дронів.
  • Внаслідок тривалого перебування у зігнутому положенні у деяких бійців розпочалися проблеми з колінами.
  • Одного разу росіяни обстріляли сусідню споруду, виявили вхід у тунель і застосували дрон із газовою гранатою, проте українські військові, що мали протигази, вижили.

Відомі слова з фронту

Під час зйомок одного з тунелів українські воїни озвучили фразу, що стала заголовком матеріалу швейцарського видання: «До Москви! До Кремля, до мавзолею!»

Ця цитата відображає рішучість та дух захисників України в умовах війни, що особливо важливо для мешканців Дніпра та регіону, де проходять активні бойові дії.

Джерело: Facebook-сторінка 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле», матеріал Tages-Anzeiger.

Читайте також на нашому сайті про події та життя бригади «Дике Поле» у прифронтовій зоні Дніпропетровщини.