Ми скоро повернемося додому, бо Луганщина була, є і буде Україна: переселенці про псевдореферендуми на тимчасово окупованих територіях

Для Владислава Гуртового, внутрішньо переміщеної особи з Лисичанська, війна, як і для багатьох почалася з несподіванки. З хлопцем поговорили журналісти Gorsovet.

Кілька днів приходив до тями, зібрався родиною, вирішували, що робити і вирішили триматися, доки це можливо, у місті Лисичанськ. Ситуація погіршилася, за місяць пропала вода, не було вже й світла, газу, зв'язку теж не було. Матір я відправив до Львова,сам почав волонтерити і три місяці чи трохи більше був керівником гуманітарного штабу в місті Лисичанськ. Ми займалися тим, що доправляли гуманітарну допомогу тим мешканцям, які не можуть добратися до штабу, видавали гуманітарну допомогу в штабі, домовлявся про евакуацію населення через ДСНС та інших волонтерів і допомагали людям виїжджати, інформували, бо інформації ніякої не було.

Сам Владислав виїжджав з міста разом з ЗСУ, коли вже майже неможливо було це зробити:

Це було  1 липня на автівці швидкої допомоги. Заїхали в госпіталь, забрали пораненого, вагітну жінку та ще двох дівчат. Вирушили до Бахмута, до якого добиралися близько двох годин, коли раніше цю відстань можна було подолати за годину. Вибиралися таємними шляхами. Це був один з найважчих днів у моєму житті, бо йшли постійні обстріли.

З Бахмута Владислав дістався Дніпра, де наразі й працює, допомагає переселенцям з Луганської області.

Щодо ситуації навкого псевдореферендумів, чоловік сказав, що дивитися на це беззаконня дуже важко:

У Лисичанську до війни проживало близько 100 тисяч людей. Коли я виїжджав, там залишалося, за моєю інформацією, близько 15-12 тисяч. Ну який там може бути референдум?! Який відсоток там був і який лишився? Це неможливо, безглуздя, на мою думкку", - каже волонтер.

Він додав, що коли він виїжджав, його рідне місто було вже зруйновано відсотків на 60, по квартирах сікли осколки:

Коли я зайшов забрати свої речі, то осколок застряг саме в тому місці, де я спав.Останні два-три тижні місто просто розстрілювалося. На жаль, там лишилося ще багато хороших людей, які не змогли виїхати через брак коштів, доглядають за старими батьками.

Ситуація з окупованими територіями набагато жорсткіша, ніж була у 2014 році. Зараз ходять по квартирах, як можна анонісно проголосувати, якщо за тобою дивляться і що з тобою потім буде. Люди перебувають у заручниках цієї ситуації, але я дуже оптимістична людина і я впевнений, що ми скоро повернемося додому, бо Луганщина була, є і буде Україна. В дитинстві я мріяв стати майстром спорту і я став ним, наразі я мрію повернутися додому і я впевнений, що я повернусь", - підкреслив Владислав.

Мешканка Галина впевнена, що всі жителі України виступають за те, щоб вся наша країна була незалежною та залишалася в межах кордонів, визначених у 1991 році.

Я проти псевдореферендумів, які проводить росія на території нашої країни. Україна була, є та буде», – каже Галина.

Так само приїхала у Дніпро з Луганська Аліна, вона вважає, що усі захоплені території скоро повернуться до складу України.

Я не підтримую референдум, тому що це безглузда дія. Я взагалі не розумію навіщо це все. Луганськ – це Україна, був, є і буде», – сказала вона.

Мешканці м. Лиман Перевишко Володимир та Сироватська Ірина також упевнені, що такі псевдореферендуми - неправильні і незаконні.

Наша Лиманська територіальна громада завжди є і буде Україною. Наша думка єдина" - кажуть вони.

Нагадаємо, у Дніпрі проходять мітинги, на яких внутрішньо переміщені особи протестували проти псевдореферендумів на окупованих територіях. Раніше ми повідомляли, У Дніпрі переселенці з Донбасу протестували проти псевдореферендумів на окупованих територіях. У Дніпрі переселенці з Донбаса закликали земляків в окупації не йти на псевдореферендум.

У Дніпрі переселенці з Донеччини виступили проти псевдореферендуму.

У Дніпрі проходить захід проти фейкового референдуму на Луганщині.